«Маршем» по незгодних

Результати розмови лідера рок–гурту «ДДТ» Юрія Шевчука з Володимиром Путіним місцева влада в Росії витлумачила по–різному. Нагадаємо, у відповідь на запитання рокера про те, чи розганятимуть «Марш незгодних», запланований на 31 травня, прем’єр–міністр заявив: громадяни, звісно, мають право висловлювати незгоду з політикою влади, але так, щоб нікому при цьому не заважати. І перевів стрілки на місцевих можновладців: мовляв, це їм вирішувати, заважають «незгодні» дачникам їхати на відпочинок чи ні, й, відповідно, дозволяти проведення протестних акцій чи забороняти.

Шевчук запитував насамперед про Санкт–Петербург, позаяк у цьому місті й сам він збирався вийти на «Марш незгодних», і зустріч інтелігенції з Путіним відбувалася. І, можливо, саме завдяки цьому пітерській опозиції «пощастило». Акція, яку російські правозахисники традиційно проводять кожного 31–го числа на захист 31–ї статті Конституції РФ, що гарантує свободу зібрань, відбулася тихо–мирно й фактично без утручання міліції. Щоправда, правоохоронці затримали близько 60 учасників попередньої акції націонал–більшовиків, які цього разу відкололися від загального мітингу.

Майже без інцидентів завершилися аналогічні виступи й у Новосибірську та Владивостоку. Зате в Москві влада «відігралася» за всіх, заарештувавши 135 людей.

Як зазначають російські ЗМІ, цього разу на Тріумфальній площі зібралася рекордна для 31 числа кількість протестантів — близько 600 (за іншими оцінками — щонайменше півтори тисячі). Учасники мітингу скандували: «Росія без Путіна!», «Шевчук — молодець!» і навіть українське гасло часів Помаранчевої революції: «Міліція — з народом!». Останнє «пішло в хід» уже тоді, коли на пікетників накинулися правоохоронці.

«Дурня це все — як менти можуть бути з народом?» — бурчали скептики. «Вони обов’язково скоро будуть по один бік із нами!» — переконано твердили оптимісти. Хоча після кількох зламаних носів і рук та ударів носаками важких чобіт у живіт оптимізму поменшало й у них.

«Побачивши це, вибухаю криком: геть поліцейську державу! — описує свої враження від пережитого в блозі на сайті радіо «Ехо Москви» опозиційний політик Ілля Яшин. — Одразу кілька «омонівців» вражено обертаються і мене хапають з обох боків, ще один нападає зі спини. Як звичайно — пару ударів у бік, заламані за спину руки, сотня метрів до автозаку...».

Приїхавши на «місце призначення» — у камеру два на чотири метри, де на головах одне в одного сидять 25 людей, — Яшин виявив у цій тісній «душогубці» й 84–річного ветерана Великої Вітчизняної війни, тричі пораненого учасника оборони Москви Володимира Бурцева. Уся «провина» дідуся полягала в тому, що він стояв поряд із мітингувальниками, тримаючи плакат «Вічна пам’ять тим, хто поліг за свободу і незалежність нашої Батьківщини». При затриманні співробітник спецназу зірвав із нього медалі...

«Пізніше міліцейський начальник заявить, що ветерана затримали помилково, і запропонує йому йти. Бурцев відповість, що нікуди не піде, поки не випустять інших.

Згодом більшість затриманих відпустили, «впаявши» адміністративне порушення і штраф. При цьому опозиція наголошує на тому, що якщо раніше штрафами справа й обмежувалася, то цього разу на багатьох затриманих оформили протоколи за статтею «Спротив співробітникам міліції», яка передбачає ув’язнення до 15 діб.

«ПРОГРЕС»

Розгін опозиційних демонстрацій у Росії вже викликав негативну реакцію міжнародної спільноти, зокрема Сполучених Штатів Америки. Натомість у московській міліції «хваляться» тим, що цього разу принципово не затримували лідерів опозиції і відомих правозахисників — наприклад, лідера нацболів Едуарда Лімонова, стареньку Людмилу Алексєєву тощо, які «самостійно пішли з Тріумфальної площі додому». І справді, після того як узимку 82–річну Алексєєву волочили по асфальту дужі «омонівці», це вже неабиякий поступ у бік демократії...