Знаєте, я люблю газети. Так приємно після обіду посидіти у кріслі, проглядаючи свіжу пресу. Не будь–яку, зрозуміло. Моя улюблена газета — «Україна молода», хоч сам я, м’яко кажучи, не зовсім молодий: 10 червня мені, як кажуть, стукне (сподіваюся, не дуже боляче) 75 років...
Та якщо до 1 квітня мені було доступне задоволення майже щодня посидіти з сьогоднішнім номером газети, то зараз я такої радості не маю. «Україну молоду» я отримую двічі, а в рідкісних випадках тричі на тиждень. Принаймні газети за п’ятницю і суботу надходять до мене не раніше середи наступного тижня.
Але ж я передплачую й інші видання. Так «Літературна Україна» і «Народне слово» одержую точно через тиждень після виходу, а кременчуцький «Інформаційний бюлетень» часом і через два тижні.
Хочеться іноді звернутися до суду з позовом до Міністерства транспорту і зв’язку, щоб отримати хоча б моральну компенсацію, але, на жаль, я не настільки багатий, щоб витрачатися на судову тяганину.
Від передплати я все одно не відмовлюся, бо в газетах трапляється інформація, що не застаріває.
Вадим РАЄВСЬКИЙ,
пенсіонер, колишній старший викладач математики Глухівського педагогічного інституту
Сумська область