Як і передбачала «УМ», прогнози кінокритиків мають мало спільного з уподобаннями журі: названі 23 травня фаворити фестивальних перегонів у підсумку поступилися призовими місцями роботам, які не знайшли відгуку в серцях глядачів.
Повним шоком для тих, хто стежив за перебігом 63–го Каннського кінофестивалю, стало нагородження «Золотою пальмовою гілкою» фільму тайського режисера зі складним ім’ям Апічатпонг Верасетакул «Дядечко Бунмі, який пригадує свої попередні життя» (Uncle Boonmee Who Can Recall His Past Lives). Кілька років тому пана Верасетакула тут нагородили відзнакою журі, але, незважаючи на колишні звитяги, його ім’я губилося серед стрічок 19 режисерів, які змагалися в основному конкурсі.
«Дядечко Бунмі» — коротка за сюжетом, проте довга за оповіддю історія вмирання чоловіка, який проводить свої останні дні з привидом померлої дружини та сином, ще з’являється в образі волохатого чудовиська з червоними палаючими очима. Дещо страшна, місцями повчальна й не без нальоту поетичності, але все ж казка, яка не могла не сподобатися ексцентричному Тіму Бартону. І якщо минулого року всі: і журі, і критики — злилися в екстазі захоплення фільмом Міхаеля Ханеке «Біла стрічка», то цього року рішення журі багатьох збентежило. Французька щоденка «Ле Фігаро» вийшла із заголовком «Дядечко Бунмі» — Пальма нудьги». Італійська «Корр’єре делла серра» зауважила, що було «непростимо» проігнорувати «Інший рік» Майка Лі. А британська «Гардіан», навпаки, назвала переможця «лірично прекрасним».
Гран–прі фестивалю дісталося картині Ксав’є Бовуа «Про богів і людей» — це переспів реальної історії християнських ченців, які постраждали в Алжирі в 1990–х роках. Нагороду за кращу жіночу роль отримала Жюльєтт Бінош (фільм іранця Аббаса Кіаростамі «Сертифікована копія»): цей вибір дещо розчарував оглядачів, які пророкували відзнаку британці Леслі Менвілль («Інший рік») або кореянці Юн Юнг Хі («Поезія»). Але авторитет Жюльєтт у світі кіно незаперечний, і її образ на офіційному постері цьогорічного Каннського фестивалю — тому неспростовний доказ. До речі, соціально активна француженка після отримання нагороди виступила зі словом підтримки на користь ув’язненого іранського режисера Джафара Панахі.
Нагороду за найкращу чоловічу роль прогнозовано віддали оскароносному Хав’єру Бардему («Краса»), за якого в залі вболівала сяюча Пенелопа Крус. Хоча й у цій номінації журі повелося непередбачувано, віддавши ще один приз італійцю Еліо Джермано за роль у фільмі «Наше життя» (Our Life), який критики не помітили. Найкращим режисером став дебютант — французький актор Матьє Альмарік, який зняв фільм «Турне» (On Tour). Зовсім уже несподіваним стало нагородження призом журі довгої та нудної стрічки режисера із Чаду («Чоловік, який кричить»). Відзнака за кращий сценарій дісталася режисеру з Південної Кореї Чанг Дон Лі за фільм «Поезія», якому прогнозували «Золоту гілку».
Українська стрічка «Щастя моє» Сергія Лозниці жодних відзнак на Каннському фестивалі — крім позитивних відгуків преси — не отримала. Так само без нагород залишився Микита Міхалков із його «Втомленими сонцем–2».