У Росію — за кордон

Найбільш резонансним документом, підписаним під час візиту президента Росії в Україну, є договір про демаркацію українсько–російського дер­жавного кордону. Цю угоду позавчора завізували міністри закордонних справ Костянтин Грищенко та Сергій Лавров.

Україна та Росія довго не могли домовитися про позначення кордону. Зокрема, Віктор Янукович позавчора хвалився, що угоду про демаркацію було підписано ще в 2003 році, однак лише тепер вдалося вийти на практичні домовленості — на договір. «Звичайно, це було наше спільне політичне рішення. Зараз у рамках цієї угоди буде створено комісію, яка дуже швидко вирішить цю проблему», — запевняє Янукович.

Експерти вважають, що угоду підписано саме тепер з огляду на потепління між Україною та Росією. «З боку Росії з’явилася політична воля. Раніше це було однією з проблем, які не вирішувалися на тлі загалом негативних взаємин між двома країнами», — вважає політолог–«міжнародник» Олександр Сушко, директор Інституту євроатлантичного співробітництва. Він відзначає, що Росія тривалий час блокувала демаркацію кордону, «бо це певний символ незавершеності державотворення».

Також Росія могла погодитися на демаркацію з огляду на поступки, які Україна погодилася зробити при делімітації морського кордону. «Одним із головних факторів, який стримував демаркацію кордону, було намагання української сторони прив’язати це питання до делімітації кордону в Азовському морі та Керченській протоці. Очевидно, нова влада дала сигнал про готовність піти назустріч Росії», — зазначає в коментарі «УМ» пан Сушко. Інакше кажучи, заради позначення кордону на суходолі Україна може поступитися стратегічними кілометрами в морській акваторії Азова.

Сам Віктор Янукович заявив, що делімітація кордону — одне з важливих питань, над яким іще доведеться попрацювати. При цьому Президент «видав» новий «янукізм» — ужив слово «демілітація».

«Наприклад, демілітація нашого кордону, — заявив Янукович на прес–конференції після церемонії підписання документів. — Ми не змогли цього разу прийти до цього рішення, тому що було дуже мало часу. Але ми будемо над цим питанням працювати, і думаю, що найближчим часом його допрацюємо».

ДОКУМЕНТАЦІЯ

Після засідання українсько–російської міждержавної комісії було підписано ще кілька документів. Це спільні заяви про вдосконалення системи європейської безпеки («Україна та Російська Федерація… активно сприятимуть створенню спільного простору юридично обов’язкових гарантій рівної та неподільної безпеки для всіх без винятку держав євроатлантичного простору, включаючи надійні гарантії безпеки для країн, які добровільно відмовилися від ядерних арсеналів, та позаблокових держав), щодо врегулювання придністровської проблеми та з питань безпеки в Чорноморському регіоні (тут є цікавий пасаж про розширення «взаємовигідного співробітництва» між ВМС України та Чорноморським флотом РФ). Також серед підписаного — міжурядова угода про співробітництво в галузі використання і розвитку російської глобальної навігаційної супутникової системи ГЛОНАСС, угода про першочергові заходи з розвитку науково–освітнього співробітництва на найближчі два роки (свою візу поставив Дмитро Табачник), програма співпраці на 2010–2014 роки міністерств культури.