Потрапити у Венецію — місто каналів, старовини і романтики — хоч раз у житті мріяв кожен. Але коли випадає нагода відвідати Сереніссіму («Найсвітлішу», як називали Венеціанську республіку), чимало туристів чомусь ігнорують принади сусідніх із нею острівців, зосереджуючи увагу передусім на площі Сан–Марко, мосту Ріальто й інших всесвітньо відомих «картинках». А дарма. Бо коли від кількості туристів, крізь які не проштовхнутися на вузьких містках, від величі Гранд–каналу та інших окрас Венеції запаморочиться голова, саме час поблукати між могилами великих на острові–цвинтарі Сан–Мікеле чи повалятися на пляжах Лідо. А ще варто доповнити враження після велично–помпезної Венеції, побувавши в яскравій різнокольоровій казці — на острові Бурано.

Кажуть, коли режисери італійської кіноверсії пригод Пінноккіо шукали місце для зйомок, то, потрапивши на Бурано, довго не вагалися: навіщо створювати дорогі декорації, якщо тут усе готове! І справді, складно повірити, що акуратні будиночки, розфарбовані всіма кольорами веселки, — не макет, а житло справжніх людей. Місцеві мешканці тільки посміюються, втішені, що свого часу придумали вдалий спосіб привабити туристів. Яскраві барви фасадів стали для рибальського містечка основним джерелом доходу.