Драбинка до неба

...Це був останній день земного перебування Ісуса на землі. «І Він вивів за місто їх (учнів своїх) аж до Віфанії, і взявши руки свої, поблагословив їх. І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них і на небо возноситися. А вони поклонились Йому і повернулись до Єрусалима з великою радістю». Так описує у своєму Євангелії Боже Вознесіння Лука. Сталося це на сороковий день після Великодня. Тому щороку це свято припадає лише на четвер. У народі з цього приводу навіть приказка побутує: «Не прийде у середу Вшестя».

Для православних Вознесіння є великим святом. Церква відзначає його Всенічною, Великою Вечірнею та денною Службою Божою. А в суботу правиться панахида за всіма померлими, адже Христос, який вознісся на небо, відчинив небесні ворота, в які можуть увійти душі всіх, хто томився у чистилищі. Від Вшестя знову починали вітатися словами «добрий день», а не «Христос Воскрес», як це було у попередні сорок днів. А у храмах ховали плащаницю.

Відомий етнограф Василь Скуратівський у своїх нарисах додає, що до Вознесіння випікали спеціальне обрядове печиво у формі драбинок — «щоб було по чому Христові вилізти на небо». А в деяких регіонах вважалося, що по цих «драбинках» доберуться до небес після смерті і праведники. Обов’язковою обрядовою стравою Вознесіння є тонкі млинці, які ще називають «божими онучами». За народним повір’ям, цими онучами Бог замотує ноги, аби не стерти їх, добираючись драбиною до неба.

На Вознесіння не годилося працювати. Тому цього дня йшли на кладовище поминати покійних, влаштовували спільні трапези, а також ходили у поле — просили в Господа хорошого врожаю. До цього дня селяни намагалися посіяти збіжжя та городину, бо вважалося що на Вознесіння усе вкинуте в землю швидко росте — тягнеться до неба. За народними прикметами, якщо сьогодні буде гарна погода, то й урожаю слід чекати доброго. Мряка ж навпаки є провісником недороду.