«Регіональна» перемога над українством

День Перемоги в Луганську минув досить нудно — якби нардеп–бізнесмен Володимир Ландик не влаштував пробіг старовинних автомобілів, свято взагалі б нічим не запам’яталося. Зате в попередні дні «оновлена» луганська влада постаралася оригінально відзначити перемогу — тільки, як склалося враження, не над нацистською Німеччиною, а над українським народом.

Спочатку перші особи області з’явилися на відкриття сумнозвісної фотовиставки «Волинська різня», яку привіз із Києва нардеп від Партії регіонів Вадим Колісниченко. Заради того, щоб розмістити скандальну експозицію, влада виставила художників з їхньої Галереї мистецтв. Тієї самої, де одіозний «регіонал» Арсен Клінчаєв влаштовував колись «Музей жертв оранжевої революції».

А потім урочисто було втілено в життя іншу ініціативу Клінчаєва, який іще більш як два роки тому заанонсував появу в одному з центральних скверів Луганська монумента «загиблим від рук бандерівців». Тоді Клінчаєв устромив посеред скверу ім. 30–річчя ВЛКСМ безформний валун, спорядивши його табличкою з обіцянкою встановити на цьому самому місці повноцінний пам’ятник. І хоча на той момент міська рада не дала дозволу на використання жодної земельної ділянки, на освячення валуна прибули нардепи Віктор Тихонов з Олександром Єфремовим, а також голова облради Валерій Голенко.

Дозвіл рада дала вже постфактум, а потім почалися розборки з прокуратурою — сквер має статус пам’ятки архітектури місцевого значення. Важко сказати, на якій стадії ця справа перебуває зараз, але питання вже не актуальне — 8 травня «пам’ятник» установили в іншому місці: на площі Героїв Великої Вітчизняної війни в самому центрі міста, за кілька десятків метрів від меморіалу «Журавлі». Окрім вищезгаданої трійці Тихонов—Єфремов—Голенко, помилуватися монументом приїхав відомий московський українофоб Костянтин Затулін, який пафосно віщав щось про братню дружбу між українським та російським народами.

Варто зазначити, що ще два роки тому Клінчаєв обіцяв назвати «сотні імен» мешканців Луганщини — «жертв ОУН–УПА». Та за весь цей час було назване тільки одне — вчительки Раїси Борзило, яка загинула на Галичині. При цьому достеменно не відомо, жертвою чиїх рук вона стала.

Тепер на підніжжі «пам’ятника» вибито 18 (а не «сотні») прізвищ. Хто ці люди, ким вони були вбиті і чи вбиті взагалі — не повідомляється. Але Віктор Тихонов, який цього разу приїхав до Луганська вже у статусі віце–прем’єра, запевнив присутніх, що «у нас є п’ятсот імен жертв ОУН–УПА, з яких близько сотні — луганчани». Навіть якщо повірити урядовцю, то ця кількість у жодне порівняння не може йти з кількістю луганчан, які за той самий період загинули в катівнях НКВС й НКДБ, в численних сталінських таборах.

Тим часом на антиукраїнську провокацію відреагував щойно створений Луганський народний комітет порятунку України, спрямувавши до обласної прокуратури заяву з вимогою «дати правову оцінку факту встановлення в Луганську 8 травня пам’ятника «жертвам ОУН–УПА».

Автори заяви нагадують про дворічні суперечки щодо законності цього акту й наголошують: «Тільки з отриманням «регіоналами» й комуністами всієї повноти влади справа реставраторів сталінізму отримала своє завершення». Більше того: як зазначають комітетівці, процедура відкриття пам’ятника стояла в плані заходів на офіційному сайті Луганської обласної державної адміністрації...