Якого обрали — таких і призначив

08.05.2010
Якого обрали — таких і призначив

Той самий запис, який дав голові області прізвисько «ЖыШы».

Голова Одеської облдержадміністрації Едуард Матвійчук — відданий шанувальник російської мови. Зокрема, після призначення «губернатора» в адміністрації на нарадах почали спілкуватися російською — вперше за останні п’ять років. Окрім того, Матвійчук поставив перед загрозою зникнення україномовну газету «Чорноморські новини» — вивів зі складу співзасновників обласну адміністрацію, натомість узявся за створення російськомовної газети «Одещина».

Однак виявилося, що Матвійчук при всій неповазі до української мови не спромігся вивчити й російської. У книзі почесних гостей одеської школи №57 керівник області припустився, мабуть, «найпопулярнішої» помилки для російської мови: після «ж» і «ш» поставив «ы» замість «и». Текст стосувався подвигу радянських героїв Великої Вітчизняної.

Одеський журналіст Олександр Осташко у своєму блозі опублікував фотографію запису, де видно помилки у словосполученнях «о подвиге нашЫх отцов» і «будет служЫть примером». Фото з текстом запису «почесного гостя» спершу «стояло» на сайті ОДА, однак після виявлення помилок зникло з офіційного веб–ресурсу.

Додамо, що уродженець Закарпаття Матвійчук — народний депутат трьох скликань (спершу — «Наша Україна», з 2006 року — Партія регіонів), освіта — вища (Ужгородський університет, 1986 рік випуску)

  • Янголи, що просяться до рук

    Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>

  • Неси мене, мій коню!

    «УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>

  • Анімація, монстри та віртуальний світ

    Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>

  • В Індію чи на гравюру?

    Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>

  • Чудотворець під козацькою охороною

    На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>

  • Парадний розрахунок

    Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>