Якраз 70 років тому трохи більше сотні учасників полярної експедиції на пароплаві «Челюскін» змушені були висаджуватись на кригу, де й продовжували наукові спостереження. А епопея з їх врятуванням та евакуацією на материк полярними льотчиками тоді навіть стала поштовхом для започаткування найвищого звання — Героя Радянського Союзу.
За іронією долі, донецька шахта імені Челюскінців теж в останні роки нагадувала команду отого затертого кригою однойменного пароплава. Внаслідок так званої «реструктуризації» вугільної промисловості не одне підприємство завчасно припинило роботу, здавалось ось-ось компанію їм складуть і «челюскінці». Утім шахту з солідними запасами вугілля, потужність пластів якого становить трохи більше півтора метра, таки вдалося відстояти. Більше того — нещодавно тут ввели в експлуатацію нову лаву, здатну підвищити вуглевидобуток до 1500—2000 тонн палива щодоби.
Нову лаву готували до введення в роботу майже три роки, затративши на її оснащення більше 20 мільйонів гривень. Ці кошти, виділені частково з державного бюджету та інвестором, яким стало ЗАТ «АРС», у майбутньому обов'язково окупляться. Адже вже зараз лава, оснащена комплексом ЗКД-90, щодоби видає на-гора 1200 тисяч тонн вугілля. А після подальшого технічного переозброєння всієї шахти цей показник сягне 2000 тонн. У цілому ж на підприємстві, що нині входить до складу шахтоуправління «Південнодонбаське №1» ДП «Донецьквугілля», невдовзі буде створено тисячу нових робочих місць, і вже через два роки вуглевидобуток заплановано збільшити до 1 мільйона тонн палива в рік. І навіть з таким навантаженням шахта зможе ще працювати майже століття, оскільки тільки розвідані в її надрах запаси складають 86 мільйонів тонн вугілля. Отож аналогії з історичними подіями 70-річної давності дуже доречні, а епопея вугільних «челюскінців» не завершилась, і вони віднедавна вже показують приклад колегам iз тих шахт, які виявилися затертими кригою «реструктуризації».