Уранові торги

У середині травня співробітники ННТЦ «Харківський фізико–технічний інститут» нарешті отримають змогу прочитати документи, в яких виписано всі нюанси уранової сенсації, що сколихнула інформаційний простір після останнього ядерного саміту у Вашингтоні. Наразі умови, за якими Україна позбудеться своїх запасів високозбагаченого урану, нагадують класичного кота у мішку. Тобто всі розуміють, що його існування — це та реальність, з якою доведеться жити, а от що вона означає насправді — закрита тема. Про варіанти розвитку майбутніх подій розповів заступник директора інституту Іван Карнаухов.

Усе ніби по плану, але є питання

Завдяки квітневому міжнародному саміту у Вашингтоні харків’яни несподівано дізналися, що є хранителями останнього грізного символу роззброєної у ядерному сенсі України. Точніше, більшої із двох партій високозбагаченого урану, що й досі зберігається на вітчизняних теренах і з якого потенційно можна виготовити вибуховий атомний пристрій. І хоча у теперішніх міжнародних умовах Україна навряд чи колись скористалася б такою нагодою, сам факт володіння подібним спадком ніби додавав їй значимості. Коментуючи рішення нової влади добровільно позбутися останніх запасів «арсенального» палива, колишній голова Харківської облдержадміністрації Арсен Аваков, наприклад, не без смутку пригадав ще зовсім недавні події, коли завдяки цій партії урану до Харкова щороку приїздив із візитом посол США, аби впевнитися у її безпечному зберіганні. Тобто регіон завдяки арсенальному паливу мав усі підстави відчувати себе причетним до важливих міжнародних процесів. А це вже немало важить.

Водночас безпосередні хранителі радянського уранового спадку схильні розглядати цю проблему більш прагматично. За словами Івана Карнаухова, вже досить тривалий час у світі діє міжнародна заборона на використання у дослідних цілях високозбагаченого урану. Саме тому жоден вітчизняний НДІ навіть при великому бажанні не зміг би скористатися ним на практиці. У результаті реактори Київського інституту ядерних досліджень та Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості наразі фактично простоюють без експериментальної роботи. Для України, половину електроенергії якої виготовляють саме атомні станції, низький науково–дослідний потенціал, на думку харківського вченого, — неприпустима річ. «Зарубіжні країни з аналогічним рівнем атомної енергетики мають сьогодні десятки дослідних реакторів, — каже Іван Карнаухов, — тому що дуже багато дослідів проводиться по матеріалах, екології і так далі. Аби вирішити цю проблему, Національна академія наук розіслала два роки тому уряду, Президенту і РНБО листи з пропозицією обміняти високозбагачений уран на низькозбагачений із тим, щоб київський та севастопольський реактори запрацювали з метою розвитку науки».

Згідно з пропозицією, сформованою для МАГАТЕ українською стороною, в обмін на паливо, що вважається небезпечним, Київ та Севастополь хочуть отримати партії низькозбагаченого урану, робота з яким не підпадає під міжнародні табу. І якщо обмін справді відбудеться, то «мирного» палива, за словами Івана Карнаухова, їм має вистачити років на 15. «Тобто весь цей час, — резюмує вчений, — науковці цих двох міст зможуть спокійно працювати, не стоячи з простягнутою рукою. Зрештою ж, якщо ми перейдемо на низькозбагачений уран, то зможемо купувати його у майбутньому. І навпаки, доти, доки наші установки на високозбагачуваному, такого дозволу у нас не буде. Реактори стоять — і все. Зараз у центрі Києва знаходяться небезпечні установки і не працюють. Це ж безумство».

У свою чергу, Харків намагається «виторгувати» для себе за рахунок своєї партії матеріалів більш високотехнологічний варіант у вигляді сучасної установки виробництва нейтронів, потрібних для продовження досліджень зі створення ядерних реакторів майбутнього. Причому за умови, що «арсенальний» уран технічній новинці служитиме паливом. Науковці УФТІ вже провели експерименти в лабораторних умовах і довели американцям, що роботу з переробки високозбагаченого урану на низькозбагачений вони можуть виконувати ґрунтовно. Більше того, ця робота сприятиме створенню в Україні власного ядерного паливного циклу. Тобто після накопичення потрібного досвіду можна буде отримати технології поводження з цими матеріалами. «Я не скажу точно, але у США, щоб сертифікувати нове паливо (у разі, коли воно вже готове), потрібно чекати приблизно сім років. І це при їхніх можливостях. А що казати нам? — аргументує позицію української сторони Іван Карнаухов. — Тому включення цього пункту до майбутнього контракту для нас є життєво необхідним. Хоча, звісно ж, за таких темпів росту ядерної енергетики нам украй потрібне власне виробництво ядерного палива. Усі необхідні умови для цього є, включаючи багаті запаси урану та цирконію».

Американці вже офіційно сповістили українській владі про свою готовність вкласти у цей науковий проект 25 мільйонів доларів. Нюанси наразі уточнюються, тому харківські науковці поки що уникають детальних коментарів. Іван Карнаухов сказав лише те, що в української та американської сторін є різне бачення терміну виконання потенційного контракту. Барак Обама назвав два роки, а фізики з УФТІ реальними вважають чотири. Мовляв, якби колеги зі США були краще обізнані з нашими вітчизняними реаліями, то й самі запропонували б більш пролонгований термін.

Атом майбутнього

Установка, яку хочуть збудувати харків’яни, — це прототип так званих підкритичних збірок, що не поступаються за коефіцієнтом корисної дії обладнанню нині діючих атомних станцій, але вважаються більш безпечними й екологічно чистими. За ними, кажуть учені, майбутнє атомної енергетики. Тож аби не відстати від світу, а головне — провести модернізацію власних АС чи збудувати нові, харківським фізикам якраз і потрібна вищезгадана експериментальна база. Тобто цю надсучасну технічну новинку використовуватимуть для дослідних експериментів, а не переробки відпрацьованого ядерного палива, як повідомлялося раніше.

Згідно з попередніми домовленостями, зводитимуть хар­ків’яни свою установку самі, але за фінансової і технічної допомоги США та Росії. Цінність експериментальної установки і в тому, що проведені на ній дослідження допоможуть створити реактори, в яких повністю спалюється уран. Наразі проблема зберігання відпрацьованого палива є однією з найгостріших для світової спільноти. Один час ішлося про необхідність захоронення ядерних відходів. А недавно МАГАТЕ прийняло програму так званого «відкладеного рішення», за яким відпрацьований матеріал відвантажують з реактора, витримують у спеціальних басейнах близько п’яти років, після чого перевозять до сухих сховищ. В Україні такі об’єкти вже є на Запорізькій АС і будують у районі ЧАЕС. Оскільки ці небезпечні відходи містять багато корисних компонентів, їх поступово перероблятимуть. У результаті із сотні тонн радіоактивних відходів залишиться приблизно тонна безпечних для екології речовин, які після пакування опускатимуть у глибокі геологічні сховища.

У свою чергу підкритичні збірки спалюють уран до кінця, вирішуючи цю актуальну проблему, так би мовити, автоматично, що, безумовно, доводить актуальність будівництва у Харкові експериментальної установки.

Ще одне функціональне призначення цієї технічної новинки — допомога медицині. Йдеться насамперед про сучасніші методи боротьби з онкологічними недугами. Скажімо, досі в Україні людей, хворих на рак, опромінюють гамма–квантами. Аби точніше передати функціональну дію цього обладнання, його ще називають «гамма–гарматами». Світ уже давно відійшов від настільки радикальних методів «оздоровлення», використовуючи нейтроннозахватну терапію. Надати таку можливість співвітчизникам зможуть і харківські вчені, якщо їм таки вдасться реалізувати проект із будівництва вищезгаданої установки. Нова технологія дозволить опромінювати лише проблемну ділянку органа, не пошкоджуючи здорові клітини організму.

Служитиме нове обладнання і для діагностики серцево–судинних хвороб на молекулярному рівні. Тобто оснащені такою апаратурою клініки зможуть виявляти проблемні зони у людському організмі ще задовго до того, як та чи інша хвороба стане реальністю.

До речі, зараз у стінах УФТІ за рахунок гранту НАТО будують ще одну медичну новинку — сучасний монохроматичний рентген. Він дозволяє при дозі опромінення, що у сто разів слабша від дози звичайного рентгена, отримати точні дані про внутрішні органи людини. Причому цьому приладу буде під силу досліджувати проблемні зони навіть дрібних судин. Будують монохроматичний рентген у Харкові вже кілька років поспіль на паритетних засадах: половину коштів платять іноземці, половину — Україна. Згідно з укладеним договором, НАТО переказує УФТІ щороку 200 тисяч євро, оплачуючи вартість комплектуючого обладнання та вартість матеріалів. А заробітну плату науковці отримують із державної казни. За словами Івана Карнаухова, цього року буде здійснено пробний запуск технічної новинки, а наступного — вона запрацює на повну потужність.

Нова техніка потрібна науковцям і для того, аби готувати студентів до роботи з обладнанням нового покоління. Ні для кого не секрет, що матеріально–технічну базу вітчизняних НДІ вже давно не оновлювали, тому про високопрофесійну підготовку фахівців наразі говорити не доводиться. Скажімо, вищезгаданий реактор київського НДІ був збудований ще у 60–х роках минулого століття, і замінити його з навчальною метою сьогодні фактично нічим.