Мільярди на Луї Віттона

Минулого тижня уряд Миколи Азарова розповсюдив документ, який мав би стати головною сенсацією — аудит, проведений за підсумками роботи Юлії Тимошенко. Увагу від документа відвернули тільки значно цікавіші для громадськості газові домовленості. Утім викладені навіть попередні висновки про діяльність команди Юлії Володимирівни також заслуговують на пильну увагу. Адже його лейтмотив — розбалансування державних фінансів і навмисне скидання цьогорічного бюджету у «фінансову яму».

На підтвердження звинувачень подаються такі цифри: невідшкодований ПДВ за минулий рік на суму 50,7 мільярда гривень. При тому що з них 27 мільярдів уряд повернути пообіцяв, але так і не віддав — грошей не було. Експерти дивуються: за документами, план відшкодування податку на додану вартість регулярно перевиконувався, однак виробництво скорочувалось, а експорт падав. Кому йшли гроші — не відомо, нинішні урядовці кажуть про масштабні тіньові виплати.

Та ПДВ не був єдиним грішком Тимошенко. На 4,6 мільярда гривень недофінансовані заходи з підготовки до «Євро–2012», хоча за заявами уряду кошти видали авансом аж на перший квартал 2010 року. Крім того, 1,7 мільярда гривень видали Державній іпотечній установі. Однак замість запуску кредитних програм, уряд на гроші установи почав купувати квартири. У результаті — близько 5 тисяч помешкань замість десятків тисяч квартир. І всі — придбані у «своїх» забудовників.

Наступний приклад — розтрата грошей, отриманих у рамках Кіотського протоколу. У 2009 році в його рамках Японія заплатила Україні 3 мільярди гривень. Майже відразу ці гроші пішли на фінансування бюджету. Однак, за міжнародним протоколом, на них повинні споруджуватися винятково екологічні об’єкти. Про розтрату коштів було відомо ще минулої весни, проте шуміти не стали — щоб не було міжнародних санкцій і відкликання грошей.

Не оминув уряд Тимошенко й місцеві бюджети. У влади на місцях забрали 7 мільярдів гривень, щоб... позичити їх Пенсійному фонду. Експерти вважають, що це могло стати приводом до порушення кримінальної справи проти екс–голови Держказначейства Тетяни Слюз. У відповідь на протести місцевої влади Кабмін її ж звинуватив у саботажі й нецільовому використанні грошей.

Загалом, за підрахунками нового уряду, попередній Кабмін замовчував серйозні розтрати. Якщо, за офіційними даними, у 2009 році дефіцит державного бюджету становив лише 19,9 мільярда гривень або 2,2% ВВП, то реально він досяг 103,8 мільярда або 11,4% ВВП. Арифметика досить проста: до фактичного дефіциту бюджету в обсязі 19,9 мільярда гривень необхідно додати суми з рекапіталізації банків — 19,6 мільярда гривень, капіталізації «Нафтогазу» — 24,4 мільярда гривень, суму спеціальних прав запозичень — 15,7 мільярда та обсяг невідшкодованого ПДВ — 24,2 мільярда гривень.

Суттєво побільшав ще й державний борг — за минулий рік він зріс на 112 мільярдів гривень: уряд видав державних гарантій за кредитами на 54,7 мільярда гривень. Кабмін брав гроші у всіх, хто їх готовий був дати. Лише МВФ «схуд» на 13,6 мільярда доларів. Тільки 2010 року на обслуговування боргу потрібно 7 мільярдів гривень. Та й повертати кредити буде непросто — лише за програмою «стенд–бай» у 2012 році Україна має віддати 16,4 мільярда доларів. Гроші уряду потрібні були настільки, що наприкінці 2009 року за ОВДП платили майже 30 відсотків річних.

Що робитиме із зібраними даними нинішня влада — поки не відомо. Наразі є лише масові звільнення, порушення кримінальної справи проти екс–голови Держказначейства та виклик екс–міністра палива та енергетики Юрія Продана, колишнього виконувача обов’язків міністра фінансів Ігоря Уманського і екс–керівника «Нафтогазу України» Олега Дубину на допити в Генеральну прокуратуру. Останнього розпитують про законність збільшення статутного капіталу «Нафтогазу» на 12 мільярдів гривень.

КОМЕНТАР

«Юля, без сумніву, винна. Але і її викривачі нічим не кращі»

«Ми наводили ці та схожі дані упродовж 2008—2009 років, — сказав «УМ» директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін. — Викладені тут факти, на жаль, відповідають дійсності. Звичайно, уряд Юлії Тимошенко не мав права так діяти. Скажімо, Кабмін Тимошенко випустив велику кількість облігацій внутрішньої позики, які не були нічим підкріплені — вони й спричинили нинішній дефіцит бюджету. Юлія Володимирівна винна у фінансовій ситуації «Нафтогазу України», причому їй казали, що така політика може призвести до фактичного банкрутства НАКу, але вона не прислухалася до цих порад. Не варто було використовувати для оплати російського газу за останні три місяці кошти золотовалютного запасу. Також усі знають про кримінальні схеми відшкодування «своїм» структурам податку на додану вартість.

Утім відповідати за економічні проблеми в країні має не тільки Юлія Тимошенко, а й, скажімо, керівництво НБУ. Але найголовніше, уряд Віктора Януковича також використовував ці та подібні схеми — щоправда, у трохи менших масштабах. Тому кримінальну відповідальність, якщо йдеться про це, мають нести і ті, й інші.

До речі, ми маємо питання і щодо діяльності нинішнього уряду Миколи Азарова. Насамперед, чому громадськості не повідомили, з яких джерел уряд заплатив за газ у квітні? Починається терор проти малого бізнесу, не став прозорішим «Нафтогаз». Сьогодні ж ми є свідками війни двох кланово–корпоративних груп — в умовах кризи їм не вистачає ресурсів. За цією битвою ми можемо тільки спостерігати. Але найбільша проблема: коли вони «розберуться» між собою, то візьмуться за некланові структури. Тобто за нас. Для системного ж поліпшення ситуації потрібна зміна економічної моделі. Але зараз про це ніхто не говорить».