ПРО, ТЯО і ПДЧ

Сполучені Штати Америки не виведуть із Європи свою тактичну ядерну зброю без паритетних кроків Росії, Боснія і Герцеговина однією ногою вже в Північноатлантичному альянсі, а Україна, попри підписання кабальної угоди щодо продовження перебування в Криму Чорноморського флоту РФ, зберігає такі–сякі шанси бодай коли–небудь туди потрапити. Такими є головні підсумки дводенного саміту міністрів закордонних справ та оборони держав–членів НАТО, який учора завершився в Таллінні. Побоювання, що через виверження ісландського вулкана багато учасників саміту не зможе долетіти до Естонії, не справдилися: із середи повітряний простір країни та більшої частини Європи було відкрито, тож добралися майже всі. Бракувало тільки делегацій Ісландії, Канади та Великої Британії. Не дочекалися на саміті й «запланованих» представників Москви, хоча раніше на порядку денному значилося засідання Ради Росія—НАТО. У Кремлі відмову від участі в талліннській зустрічі пояснили тим, що «північноатлантичні господарі» не запросили росіян на розгляд ключових питань.

Росія ображається, НАТО — «залицяється»

Після того, як Дмитро Медведєв і Барак Обама підписали у Празі угоду про стратегічні наступальні озброєння, Росія почала ще більше наполягати на виведенні тактичної ядерної зброї США із Західної Європи. «Ми вже давно забрали свою зброю з території дер­жав Варшавсього договору і колишніх радянських республік, тож чекаємо тепер відповідних кроків і від Вашингтона», — цитує російська газета «Коммєрсант» постійного представника РФ при НАТО Дмитра Рогозіна.

У самому Альянсі думки щодо долі американської зброї розійшлися. Західноєвропейські держави, зокрема ті, на території яких розміщено елементи ТЯО (тактичного ядерного озброєння) США — Німеччина, Бельгія, Італія, Голландія, Туреччина — виступають за їх скоординоване виведення. Водночас країни Балтії виступають, швидше, проти, вважаючи наявність американських ядерних ракет у Європі «підстраховкою» на випадок можливої агресії з боку Росії.

Держсекретар США Хілларі Клінтон, яка також брала участь у талліннському саміті, заявила, що будь–яке скорочення американського озброєння в Європі має відбуватися в рамках переговорного процесу з Росією, яка має тактичну ядерну зброю у значно більших кількостях. Тож імовірність швидкого виведення свого ТЯО з Європи Вашингтон відкидає. «Доти, доки існуватиме ядерна зброя, НАТО залишиться ядерним альянсом», — наголосила Клінтон.

Згадували про Москву й у контексті спільної системи протиракетної оборони. Кремль, нагадаємо, дуже турбує розміщення елементів американської ПРО в Європі. Але недавно генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен запропонував, а вчора цю пропозицію повторив, створити спільний із Росією протиракетний щит, який охопить величезну територію від Канади до Владивостока. Оборонятися ж у такому разі НАТО й РФ, зрозуміло, будуть не одне від одного, а від третіх держав на кшталт Ірану, які можуть розробити власну ядерну зброю.

Нам залишають надію, а Боснії й Герцеговині вже дали ПДЧ

Серед питань, які обговорювали учасники саміту, були й результати харківської зустрічі президентів України та Росії, зокрема «здача» Віктором Януковичем Севастополя ще на 25 років в оренду російському Чорноморському флоту. Як зауважила держсекретар США, ця угода віддзеркалює «політику рівноваги», яку намагається проводити Президент Янукович. Клінтон нагадала, що минулого тижня Янукович запевнив президента Обаму у своєму бажанні «поліпшення та поглиблення відносин України з Америкою». «Одночасно він дав чітко зрозуміти, що і надалі буде співпрацювати з Росією», — зауважила пані держсекретар.

Генсек НАТО дипломатично заявив, що незважаючи на продовження перебування ЧФ РФ у Криму, відносини між Північноатлантичним альянсом та Україною залишаться незмінними. «Це двостороння угода, і вона не вплине на наші відносини ні з Росією, ні з Україною», — запевнив Андерс Фог Расмуссен. Слова про «незмінність» політики можна розуміти по–різному. Расмуссен, зокрема, уточнив, що політика Альянсу щодо нашої держави не змінилася після домовленостей, досягнених на саміті НАТО в Бухаресті 2008 року. Тоді, нагадаємо, Київ так і не отримав запрошення до Плану дій щодо членства в НАТО, який є першим кроком на шляху до вступу в Альянс. Хоча надію нам таки залишили. Тож, як і раніше, все залежатиме передусім від України та її керівництва.

У цьому сенсі показовою є різниця у ставленні до членства в НАТО України та балканських країн, які, з одного боку, мають значно менш підготовлені армії, а з іншого — чітку волю стати членами Альянсу. Албанія та Хорватія вже реалізували цю мету, а позавчора в Таллінні ПДЧ отримала Боснія і Герцеговина.