Наближаючись у густому тумані до військового аеропорту поблизу Смоленська, пілот Ту–154, в якому польська делегація на чолі з президентом летіла вшановувати річницю Катинської трагедії, не знав, що під ним — глибокий яр. І, переконаний, що відстань до землі є значно більшою, почав фатальне зниження. Таку версію причин авіакатастрофи оприлюднила вчора польська «Газета виборча». Видання наводить результати власного розслідування смоленського журналіста, колишнього пілота військових гелікоптерів Сергія Амеліна. На підставі зроблених власноруч фотографій він припускає: при наближенні до посадкової смуги лайнер пролітав над яром глибиною до 60 метрів (околиці Смоленська вкриті пагорбами, й аеродром розташований на вершині одного з них). Але пілот в умовах майже нульової видимості вважав, що такою є відстань до рівня самої смуги.
Американська газета «Ю–Ес–Ей тудей» нагадує, що літак президента Польщі було обладнано сучасною системою попередження про небезпечне наближення до землі та інших перешкод TAWS. Упродовж 21 року експлуатації ця система, якою обладнані 95 відсотків пасажирських літаків, жодного разу не дала збою. Чому ж підвела цього разу? Як пояснюють фахівці, TAWS заздалегідь попереджає пілотів про підвищення рельєфу землі чи, скажімо, розташовані попереду вежі антен. У разі небезпеки в кабіні пілотів лунає сирена. Чи було таке попередження перед падінням польської «ТУшки», покажуть записи «чорних скриньок», які досі розшифровують. Минулого тижня міністр оборони Польщі Радослав Сікорський закликав зробити це якомога швидше, аби «стримати появу чергових чуток та інсинуацій». Поки що ж наявність цієї системи додає запитань, адже проігнорувати її сигнал не наважився б жоден пілот, хоч би як і хто на нього тиснув. Можливо, попередження пролунало занадто пізно, щоб літак устиг виконати рятівний маневр.
Тим часом російська сторона й далі наголошує на тому, що в катастрофі винен лише пілот. Про те, що аеропорт «Північний» не має автоматичної системи наведення літаків, у половині прожекторів, які вказують на розташування посадкової смуги, бракує лампочок, а диспетчери не володіють обов’язковою для спілкування під час прийому міжнародних рейсів англійською мовою, воліють не згадувати.