Жертви авіакатастрофи під Смоленськом повертаються на батьківщину. Вчора з Москви, де проходить упізнання тіл, до Польщі відлетів черговий літак із сумним вантажем — трунами пасажирів президентського Ту–154, який назавжди залишився у проклятому катинському лісі. За попередніми даними слідства, трагедії можна було уникнути ледве не до останньої миті, але через фатальну помилку пілота літак в умовах сильного туману, замість іти по прямій, звернув убік, зачепився за дерево і сталося те, що сталося. Та розслідування обставин катастрофи триває, і зміст «чорних скриньок», які мають дати відповіді на більшість запитань, досі не розшифровано.
Станом на вчора вдалося ідентифікувати 71 тіло, включно з останками президента Польщі Леха Качинського, якого ще в день катастрофи, 10 квітня, впізнав брат Ярослав. Розпізнати решту допомагають родичі, які приїхали до Москви, та ДНК–експертиза. Нагадаємо, на борту літака, в якому високопоставлені чини Польської держави та армії, ксьондзи католицької церкви й родичі польських офіцерів, розстріляних військами НКВС під селом Катинь 1940 року, летіли вшановувати 70–ту річницю Катинської трагедії, перебувало загалом 96 осіб.
Серед ідентифікованих — і тіло останнього президента Республіки Польща на еміграції Ричарда Качоровського. Його також доставили до Варшави вчора. З аеропорту труну урочисто перевезли до каплиці президентського палацу, де поляки з вівторка прощаються з Лехом та Марією Качинськими. Черга до каплиці така довга, що стояти в ній доводиться по 7–8, а то й по 13 годин. Але люди, які з’їжджаються до Варшави з усієї країни і навіть з–за кордону, терпляче чекають, щоб покласти до трун президента і першої дами квіти, перехреститися і на мить заклякнути навколішки, молячись за спокій їхніх душ.
Відспівають у Маріанському костьолі й провезуть Королівським шляхом
Та попри те, що скорбота залишається великою, тієї єдності, якою поляки так пишалися у перші дні після болісної новини з–під Смоленська, уже немає. Згуртувала народ і політиків трагічна загибель керівництва держави. А роз’єднала — дискусія щодо того, де мають бути поховані Лех Качинський та його дружина.
Як уже писала «УМ», згідно з рішенням родини покійного президента, подружжя Качинських має спочити у Вавельському замку Кракова. Похорон призначено на неділю. До королівської столиці Польщі з’їдуться глави та високопоставлені представники держав з усього світу. Україну представлятиме не лише чинний Президент Віктор Янукович, а й попередній глава держави Віктор Ющенко та екс–прем’єр–міністр Юлія Тимошенко. Обоє лідерів Помаранчевої революції були з Лехом Качинським у дружніх стосунках.
Церемонія поховання президентського подружжя почнеться у Кракові в неділю. Незважаючи на прохання залізничників про те, щоб тіло польського лідера доставили з Варшави до древньої столиці потягом — як колись маршала Юзефа Пілсудського — поховальна комісія вирішила все ж надати перевагу повітряному шляху. О 14–й у Маріанському костьолі на центральній площі Ринок почнеться жалобна меса, яку транслюватимуть на великих екранах для людей, що зберуться на вулиці (до самого храму пускатимуть лише рідню загиблих та державних осіб). Аби звільнити більше місця, з площі приберуть усі кіоски з сувенірами та численні вуличні кафе.
Після відспівування в костьолі труни на спеціальних платформах провезуть Королівським шляхом до Вавельського палацу. Поховають Леха й Марію Качинських у саркофагах зі знаменитого білого мармуру, видобутого в італійському місті Каррара, у крипті Пілсудського під кафедральним собором Вавелю. Крипту вже підготували: помили стіни, вимели із закутків пилюку...
«Вавель — для королів, Варшава — для президентів!»
А тим часом у Варшаві, Кракові й інтернеті розгортається кампанія проти поховання президента, хай і трагічно загиблого, разом із королями. На думку багатьох поляків, Лех Качинський не заслужив такої честі. «Вавель — для королів, Варшава — для президентів!» — демонстрації під такими гаслами тривають у Польщі відтоді, як стало відомо про місце поховання Качинського.
Не згодні з «вавельським» рішенням і більшість істориків. Справді, досі президентів Республіки Польща ховали тільки у Варшаві (високошанований поляками маршал Пілсудський титулу президента не мав). «Хто такий Качинський, щоб лежати поряд із найвизначнішими особистостями, завдяки яким постала Річ Посполита?!» — обурюються поляки, які зареєструвалися в групі «Ні похованню Качинських на Вавелі» в соціальній мережі «Фейсбук». Кількість членів цієї групи зростає щогодини і станом на вчора вже перевищувала 25 тисяч осіб.
«Ви не маєте совісті! — відповідають їм опоненти. — Як можна в таку тяжку для Польщі годину сперечатися про те, де спочине трагічно загиблий президент?! Шануйте мертвих, якщо не здатні шанувати живих. У країни горе, а ви злетілися тут, як стерв’ятники».
«А я, між іншим, щиро сумую! І свої сім годин до президентського палацу чесно відстояла, щоб віддати президентській парі шану. Але не гідний жоден із сучасних президентів бути похованим із великими королями польськими!» — лунає у відповідь...
«Люди, схаменіться! Хтось хоче нас посварити в нелегкий час, а цього не можна допустити!» — втручаються в суперечку найбільш помірковані. І, схоже, таки мають рацію — через такі сварки семиденна жалоба набула гіркого політичного присмаку...
Усю цю ситуацію дуже болісно переживають рідні покійного президента — брат Ярослав та дочка Марта. Як стверджує соратник близнюків Качинських, депутат Європарламенту Адам Бєлан, вони не наполягали на похованні президентського подружжя у Вавельському замку, але тепер, коли рішення вже ухвалено, згодні з ним. А старенькій Ядвізі Качинській, яка лежить у лікарні, так про загибель сина й не повідомили. «Ярек буває у неї щодня, але про Лешека нічого не каже — боїться після брата втратити ще й маму...» — пояснює Бєлан.
А ТИМ ЧАСОМ...
Заступник голови партії «За Україну!», голова її київського осередку Юрій Зубко звернувся до міського голови столиці та Київської міськради з пропозицією назвати одну з вулиць столиці іменем трагічно загиблого президента Польщі Леха Качинського. «Качинський був патріотом Польщі і ще з часів «Солідарності» боровся за демократичну Польщу і її звільнення з–під радянського гніту. Окрім того, він був величезним другом українського народу, який часто робив для інтеграції України до європейського співтовариства більше, ніж сама українська влада», — наголосив Зубко.