«Обрана» нами влада демонструє себе як керована зарубіжними спецслужбами окупаційна адміністрація. Прикриваючись тим, що у паспортах немає п’ятої графи, на ключові пости у владних структурах розставлено злегка закамуфльованих чи й нахабно афішованих україноненависників (освіта, наука, внутрішні справи, національне телебачення, архіви і т.ін.).
Наступ на титульну націю ведеться планомірний, зрежисований і повсюдний.
Поштові відділення, кіоски преси ще від часів екс–Президента Леоніда Кучми перетворені на інформаційні філійки ФСБ.
У колисці українського козацтва п’ятиколонники наміряються встановити пам’ятник кривавому більшовицькому вождеві–україножеру Сталіну.
Столичну книгарню «Сяйво» захоплено з використанням ледь не бронетехніки. У столичному ж Українському домі демонструється антиукраїнська виставка кадебістських фальшивок, що паплюжать нескорених борців за волю України. Водночас у Донецьку обласний суд оскаржує указ екс–Президента Віктора Ющенка про присвоєння Степанові Бандері звання Героя...
А що нині діючі (?) Герої України, лауреати Національної Шевченківської премії, очільники Української Народної Ради, голови національних творчих спілок, президенти Національної та галузевих академій, ректори ВНЗ, козацькі гетьмани–генерали, решта високих достойників? Усі одностайно й публічно засудили геноцидні дії проти рідного народу? Чи «мовчки чухають чуби»?
Щоправда, не зовсім мовчки... Декотрі ректори навіть супліки на оборону «зневаженого, упослідженого» Д. Табачника попідписували...
Сергій КОВАЛЬ,
член НСПУ та НСЖУ
Чернівці