Відкритий лист письменнику Андрію Кокотюсі
Шановний пане письменнику!
Прочитавши замітку «Культура» на архівах», надруковану в «УМ» (02.04.2010 р.), мала намір поспілкуватися з вами телефоном, але не знайшла в довіднику Спілки письменників України вашого прізвища. Тому звертаюся до вас через газету.
Під дивним кутом зору дивитесь ви програми Державної телерадіокомпанії «Культура». Вам удається переглянути навіть те, чого в нас взагалі немає...
Як сталося, що ви, претендуючи на роль зацікавленого глядача, не помітили єдиної серед вітчизняних телеканалів майже двогодинної програми, присвяченої Ліні Костенко, яка вийшла в день її народження? Ви бідкаєтеся, що канал «майже не створює власного продукту», не помічаючи циклу власних телефільмів про палаци, фортеці, монастирі, храми України. Невже ніколи не натрапляли на розповіді про київські вулиці? Як же, «заходячи здалеку», ви пропустили телефільми нашого виробництва про Івана Франка, Наталю Ужвій («Остання жертва. Сторінки прихованої долі»), про Сержа Лифаря («Лілея його життя»), про Миколу Лисенка та його оперу «Тарас Бульба». І хто, як не ДТРК «Культура», першою розповідає про відкриття науковців у Софії Київській та Кирилівській церкві. Як же національно–патріотична інтелегенція, до якої ви апелюєте, не звернула увагу на розповідь про книгу Павла Халебського «Україна — країна козаків»! Нам же видалося замало самої розповіді, і наша творча група відправилась маршрутом Халебського, що теж було на екрані.
Ми пишаємося українськими інтелектуалами, які охоче беруть участь у наших програмах. Нагадати, хто саме? Будь ласка: Оксана Пахльовська, Євген Сверстюк, Сергій Кримський, Михайлина Коцюбинська, Роман Коваль, Володимир Панченко, Володимир Моренець, Ольга Петрова, Мирослав Маринович...
Дякуємо, що прихильно поставились до вистав. Хоча «У «чорних лицарів» Дольд–Михайлика ми не показували — не маємо такої вистави. Так само не маємо змоги показати «Тіні забутих предків», кадри з фільму вміщено на колажі, який супроводить ваш допис. Як кажуть, «не по кишені». Для нас як для державної телекомпанії дорого коштує показ цього фільму.
Даруйте, прикро читати ваш неохайний відгук про акторів, що грають у виставах, які ми знімаємо. Можу вам поспівчувати: ви ж, певно, відмовляєте собі в задоволенні слухати Патрісію Каас, ... коли вона рекламує чай. Нагадаємо вам виставу Івано–Франківського театру ім. І. Франка «Солодка Даруся» (М. Матіос), Дніпропетровського театру «Віримо!» «Чайка» (А. Чехов), «Тепленьке місце» (О. Островського). Актори цих театрів не знімаються в рекламі.
Отже, бажаю вам, пане письменнику, відрихтувати кут зору, під яким дивитеся наші програми. Вони варті того.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
