Смерть Леха Качинського вплинула на польську політичну сцену. Тепер президентські вибори у країні мають відбутися не за розкладом — восени, а до кінця червня. Такі терміни конкретизував екс–голова Конституційного трибуналу Польщі професор Єжи Стемпень.
Згідно з Конституцією, Сейм має оголосити дату дострокових виборів упродовж двох тижнів по смерті президента. Тобто, за нинішніх обставин, до 24 квітня. Самі вибори мають відбутися не пізніше, ніж через 60 днів після цього.
Наразі виконувачем обов’язків глави держави є очільник Сейму Броніслав Коморовський — такі норми основного закону. В.о. президента вже підтвердив, що не зволікатиме з міжфракційними консультаціями щодо дати позачергових виборів — імовірно, такі перемовини стартують уже сьогодні. Як очікується, виборча кампанія буде максимально коректною, адже катастрофа «катинського літака» згуртувала все польське суспільство, включно з політиками.
Клопотів і зволікань із призначенням на посади загиблих високопосадовців бути не повинно. Нових керівників родів військ, голову Нацбанку, шефа Бюро національної безпеки, президента Інституту Національної пам’яті та уповноваженого з громадянських прав має призначити Сейм і, на думку оглядачів, парламентарії з цими важливими рішеннями не зволікатимуть. Щоправда, з відповідними поданнями щодо деяких із цих посад має виступити уряд, але Коморовський запевнив, що вмовлятиме кабмін не затягувати з ініціативою. Адже «те, що сталося, є небезпечною драмою з точки зору безпеки країни».
Україну тим часом цікавить, як позначиться трагічна зміна влади у Польщі на відносинах із нашою державою. Очевидно, що найзапекліша боротьба на президентських виборах традиційно точитиметься між «Громадянською платформою» Дональда Туска та партією «Право і справедливість», яку очолює брат загиблого президента Ярослав Качинський. Досі соцопитування вперто свідчили про падіння рейтингів «ПіС». Але співпереживання Другої Катинської трагедії, швидше за все, зіграє на користь Ярослава Качинського. «Громадянська платформа» зі своїм претендентом на вибори визначилася ще в березні — на президентську посаду вирішено висувати Броніслава Коморовського. Дональд Туск від кандидування відмовився сам, воліючи залишитися прем’єр–міністром, чиї повноваження значно ширші, ніж у президента.
Та хоч би хто переміг на дострокових виборах, у президентське крісло прийде далеко не новачок. Виконувача обов’язків керманича Польської держави і лідера наступних перегонів Броніслава Коморовського, відомого ще з часів «Солідарності», з легкістю можна назвати проукраїнським. Так само, як і Ярослава Качинського. І хоча «Громадянська платформа» в порівнянню з «ПіС» посідала значно ліберальнішу позицію в історичній політиці, але засадничо обидва партійні флагмани знаходили повне порозуміння щодо українських проблем.
Тож чи відбудуться зміни стратегічних наголосів у польсько–українських стосунках, залежатиме не стільки від нового президента Польщі, скільки від нового українського керівництва. «Регіональний» Київ досі не продемонстрував розуміння ваги польсько–українських стосунків, навіть не намагаючись налагодити чи відновити контакти з польськими політичними елітами. Іноді складається враження, що Віктор Янукович і в цьому питанні не хоче дратувати Кремль. Крім того, лобіювання Польщею українських євроінтеграційних стремлінь і зняття «болісних питань» між двома державами значною мірою базувалося на особистих стосунках між Віктором Ющенком та Лехом Качинським, а до нього — з Александром Кваснєвським. Нинішня ж правляча команда не те що не відчуває особливих сентиментів до Польщі, а навіть має певні «упередження» ще з часів Помаранчевої революції.