О 8:20 за польським часом (10:20 за Москвою) президент Польщі Лех Качинський зателефонував своєму братові Ярославу. Як усі близнюки, брати Качинські були дуже близькі. Тому навіть після того, як Ярослав склав повноваження прем’єр–міністра й поступився цією посадою опоненту Дональдові Туску з партії «Громадянська платформа», що перемогла на дострокових парламентських виборах, президент Лех постійно був із ним на зв’язку. Тим паче що Ярко очолював їхнє спільне дітище — партію «Право і справедливість». Президент повідомив, що «все йде за планом» і за кільканадцять хвилин його літак приземлиться в аеропорту Смоленська, куди офіційна делегація на чолі з главою Польської Республіки летіла вшанувати пам’ять 22 тисяч польських офіцерів та інтелігенції, розстріляних військами НКВС у лісі під селом Катинь 1940 року.

Але літак не приземлився. О 10:56, зачепившись за дерево, президентський борт загорівся і впав. Жоден із 96 пасажирів цього рейсу, серед яких, окрім президента і його дружини Марії, були керівники всіх родів польських військ, голова генштабу збройних сил, депутати Сейму, родичі загиблих під Катинню в 1940–му офіцерів та інші достойники, не вижив. Православні священики та католицькі ксьондзи, які зібралися біля меморіалу жертвам Катинської трагедії, щоб відслужити панахиду за загиблими 70 років тому, вражено долучили до мартирологу ще майже сотню імен. А світ завмер, шокований цим страшним лихом і перейнятий співчуттям до польського народу, який в одну мить втратив еліту нації й керівництво держави та армії.

«Jestem dumny, ze jestem Polakiem». («Я пишаюся тим, що я — поляк»). Ці слова гордості, сказані крізь сльози, зараз часто лунають на вулицях Варшави, Кракова, Гданська та інших польських міст, їх пишуть на інтернет–форумах і не стомлюються повторювати у телефонних та «комп’ютерних» розмовах із друзями з далеких країн. Поляки мають чим пишатися — у нелегку годину вони довели, що є справді єдиним, справді європейським і справді великим народом.

Смерть Леха Качинського вплинула на польську політичну сцену. Тепер президентські вибори у країні мають відбутися не за розкладом — восени, а до кінця червня. Такі терміни конкретизував екс–голова Конституційного трибуналу Польщі професор Єжи Стемпень.