Солдатів убила війна?

Минулої неділі в селищі Славгород Синельниківського району на Дніпропетровщині проводжали в останню дорогу 19–річного Колю Сурікова. Він, а також 22–річний уродженець Артемівська Донецької області Олександр Гуділов загинули внаслідок вибуху артилерійського чи танкового снаряда на військовому полігоні в селищі Черкаському.

Загинули справді безглуздо. Того фатального дня, 9 квітня, на полігоні, розташованому на теренах Дніпропетровської області, саме проводили стрільби. Солдати термінової служби Суріков та Гуділов у них участі не брали, а тільки стояли в охороні полігону. Причому їхній пост був найвіддаленіший — розташований за вісім кілометрів від місця проведення стрільб. Командир, який приїхав забирати їх через дев’ять годин, після того як хлопці заступили на пост, побачив два зрешечених осколками тіла, а поруч — величезну, майже двометрову, воронку.

Того ж дня за цим фактом порушили кримінальну справу, а на місце надзвичайної події прибули експерти Військової служби правопорядку і військової прокуратури. Звідки взявся на полігоні снаряд, дотепер невідомо. Щодо цього існує кілька версій, найголовніша з яких — це сталося під час попередніх стрільб артилерійськими системами, які проводили 2009 року. Начальник штабу, перший заступник командира 6–го армійського корпусу Олександр Локота вважає малоймовірним, щоб до поста долетіла граната зі стрільбища. До того ж вона не могла залишити такої великої воронки. Не виключено, що снаряд тут пролежав ще з часів Другої світової війни.

На місці вибуху виявлено сліди від багаття, яке солдати розпалили, щоб зігрітися. Очевидно, не підозрюючи, що розводять вогонь на «пороховій діжці». Ймовірність того, що солдати, виявивши вибухівку, намагалися її підірвати, командування виключає — мовляв, правилам поводження з боєприпасами вони були навчені.

Обидва солдати мали демобілізуватися вже наприкінці нинішнього місяця. Тому для їхніх родин це нещастя стало подвійним шоком. Як зазначила колишній класний керівник Колі Сурікова Наталя Солдатова, хлопець був спокійним, доброзичливим, врівноваженим, після 9–го класу вступив до транспортно–економічного технікуму в Дніпропетровську, але не довчився і пішов служити в армію. Це його не лякало, оскільки був спортивним. Миколу вважали одним із найкращих футболістів. Виріс він у багатодітній родині — у хлопця залишилися троє братів і сестра. Років зо три тому їхній батько покінчив життя самогубством.

А ТИМ ЧАСОМ...

21–річний солдат–контрактник, який приїхав у відпустку додому в Томашпільський район, що на Вінниччині, наклав на себе руки. Валентин Погребняк служив у Львівській області. За свідченнями очевидців, удома солдат посварився з дружиною через брак грошей, після чого повісився. Оскільки це сталося в неслужбовий час, то розслідування смерті військовосужбовця ведуть не його колеги, а міліція. У Валентина По­гребняка залишилися дружина й восьмимісячна донечка. Нагадаємо, в Україні зарплатня солдата–контрактника становить від 850 до 1200 гривень.