Мирослав Сеник: Ми будемо реагувати на все, що йтиме врозріз з інтересами держави Україна

Львівська обласна рада від початку Незалежності займала чітку й безкомпромісну позицію у стратегічних питаннях всеукраїнської ваги. Нині, хоча демократичність президентських виборів та їх результат сумніву не піддаються, певні кроки уряду Януковича вже викликають серйозне занепокоєння депутатів «Галицького сейму», як іноді називають облраду. Про межу компромісу з новою владою і те, що «опозиції двох свіжостей не буває», «УМ» розповів голова обласної ради Мирослав Сеник. Нинішню посаду він обійняв як представник «Нашої України», а перед тим буч членом КУНу й УРП.

«Конструктивна опозиція» — то «потьомкінська» опозиція»

— Мирославе Петровичу, як ви оцінюєте перспективи співпраці з новим урядом та новим Президентом? Де межа компромісу для облради, що є оплотом національно–демократичних сил?

— Насамперед хочу сказати: ми не повинні відходити від своїх ідеалів і принципів. Якщо наш вектор — шлях до Європи, ми повинні бути прихильниками демократичного розвитку суспільства. Тож сьогодні ми повинні визнати: вибори відбулися, є нова влада, є новий Президент. Безумовно, ми як члени суспільства, як місцеве самоврядування повинні вибудовувати свою співпрацю з новою владою. Не може бути так, що ми ніби на окремій території вибудовуємо щось інше. З іншого боку, є межа компромісу.

Я вітаю чимало кроків, зроблених новим Президентом. Він швидко й оперативно намагається створити владу, дає доручення щодо прийняття бюджету, розглядає питання соціального захисту, веде переговори з Росією щодо перегляду газових контрактів. Але я не можу прийняти спосіб, у який було формовано більшість у Верховній Раді, як було сформовано уряд. Бо іноді й благими намірами вибудовується дорога до пекла. Може, наміри щодо якнайшвидшого формування виконавчої гілки влади були й благі, але це треба робити в законний спосіб. Якщо закон недосконалий — треба міняти закон, а нинішній закон не давав права так чинити.

— Кажучи про «ідеали», ми маємо антиукраїнського міністра освіти Табачника. Які інші моменти можуть викликати спротив патріотичних сил?

— Табачник — це окрема тема. Дуже влучно висловилась письменниця Марія Матіос: «Табачник — самурайський меч для Януковича». Це призначення йшло врозріз із логікою та попередніми намірами самої Партії регіонів.

Хвиля протестів проти міністра Табачника дає надію, що наше суспільство здорове, не аморфне. Адже фактично після Помаранчевої революції в нас таких масових зривів населення й не було. Коли ми проводили позачергову сесію обласної ради з цього приводу, під стінами було щонайменше п’ять тисяч студентів — молоді люди, яким ніхто не платив. Вони прийшли за покликом свого серця і проявили себе як громадяни України, котрі будуть відстоювати своє право на освіту і права поколінь, що прийдуть навчатися після них. Тож питання щодо міністра освіти є незакритим, і нерезультативне голосування у Верховній Раді — це ще не кінець цього процесу. Ми будемо добиватися відставки й надалі, будемо боронити свої цінності. Зокрема, якщо триватимуть протизаконні спроби скасувати укази про присвоєння звання Героя України Степанові Бандері та Роману Шухевичу (адже це нагородження було конституційним правом Президента України). Якщо будуть спроби штучно вводити другу, крім української, державну або «офіційну» мову. Ми будемо реагувати, якщо влада здаватиме енергетичну незалежність України.

Ми будемо реагувати не тому, що це, мовляв, не наша влада. А виступатимемо проти того, що йтиме врозріз з інтересами держави Україна. І тут я висловлюю думку політичної сили, яку я представляю (партії «Наша Україна». — Авт.) і думку більшості населення області. Ми не будемо говорити про «конструктивну» опозицію. Адже є опозиція і є влада. Нема такого явища, як «конструктивна опозиція». Це — «потьомкінська» опозиція, аби підігравати владі. Опозиція має бути справжньою. Але якщо опозиція реагує лише тому, що їй не подобається прізвище лідера, — в такій опозиції нема потреби.

— Тобто ви переконані, що Галичина як «помаранчевий острів» в Україні Януковича не буде найближчим часом зациклюватися на власних проблемах?

— Галичина завжди жила ідеєю цілої Великої України і завжди багато жертвувала для цього. Згадайте і 1918—20 роки, і сорокові. Галичина відстоювала інтереси всієї України на шкоду навіть власним інтересам, як це було в період УНР–ЗУНР. Основна збройна потуга Галичини — січове стрілецтво — було у Києві, і такий лідер, як Євген Коновалець, перебував у Києві.

«Чим активніше ми відстоюватимемо свої права, тим більше буде провокаторів»

— На Львівщині низка політичних діячів часто відзначається відверто провокативними заявами й діями, що негативно впливають на репутацію обласної ради. Чи є рецепти виведення таких політиканів на чисту воду?

— Якби рецепт був, ми б ним давно скористалися. Хоча, мушу відзначити, рівень політичної свідомості нашого суспільства постійно підвищується, приходить розуміння політичних процесів. Тож успіх треба шукати в цьому. А такі сили будуть завжди. Чим активніше ми будемо відстоювати свої права, тим більше буде проявів тих сил, котрі провокують, хочуть маргіналізувати наше суспільство: мовляв, націонал–демократи — це якісь «примітиви», котрим чужі загальнолюдські цінності, котрі не шанують права і свободи людини. Вони хочуть вести дискусію навколо цього. Якби за цю роботу бралися спецслужби — було б легше. Бо подібні дії мають фінансовий слід — вони всі оплачуються. І зрозуміло, хто й для чого фінансує.

— На виборах у першому турі Львівщина здебільшого голосувала за Віктора Ющенка, підтримала ідеї і концепцію «Нашої України». Ви вважаєте, Львівщина віднайшла рецепт розуміння нової України?

— У нас край освічених людей, в нас чимало якісних навчальних закладів. І це нам дає не загубитися в потоці брехні, наклепів і провокацій. Люди навчилися думати. Тож їхнє голосування на виборах — це був свідомий вибір європейських вартостей.

І це органічно, адже Україна — це є Європа. Україна за духом та культурою є Європою навіть більше, ніж деякі члени Європейської спільноти. Культура — це ж не лише мистецтво. Культура — це як ми будуємо стосунки у суспільстві, як ми будуємо свою систему влади, як ми шануємо свободу совісті і права людини. Я не називатиму ці країни, аби не образити, але Україна стоїть вище за ціннісними критеріями, ніж деякі члени ЄС.

«Рахувати треба нетто, а не брутто»

— Чи немає у вас побоювань, що Львівщина надалі опиниться серед «опальних» регіонів і потерпатиме від перерозподілу бюджету та зменшення дер­жавних субвенцій на користь регіонів, наближених до нинішньої влади?

— Такі спроби будуть. Але ми плануємо ефективно цьому протидіяти — будемо максимально публічними. Дуже небезпечно, коли влада починає маніпулювати цифрами. Небезпечно, коли наводиться інформація правдива, але не повна. Можна показати будь–який регіон у невигідному світлі.

От скажімо, зараз дуже акцентується на такому показнику, як валовий внутрішній продукт. От ВВП Донецької області у вісім разів вищий, ніж у Львівської області. Але це ж ні про що не говорить. Слід зрозуміти, скільки з державного бюджету пішло на вироблення цього ВВП. Якщо ми беремо вугільну промисловість чи металургію — скільки з держбюджету пішло на вироблення цього ВВП і скільки з держбюджету пішло на ліквідацію наслідків цієї діяльності, разом із екологічними програмами. Рахувати треба нетто, а не брутто. А ВВП — це ж брутто. Якби в нас були вкладені такі кошти, як у Донбас, ми б виробили не менше.

— Пане Мирославе, свого часу було підписано угоду про співпрацю між Львівською та Донецькою областями. Що вона дала?

— Завжди важко оцінити плоди такої співпраці, але, вважаю, це дуже корисна річ. Угода про співпрацю — це є політичний документ. Якщо між нашими областями було міфілогізоване непорозуміння, то цей документ засвідчує відсутність протистояння. Це є сигнал і для бізнесу, і для культури.

Про найкращу модель виборів для області

— Пане Мирославе, яка виборча модель на місцевих виборах, на вашу думку, була б найчеснішою?

— Нинішня пропорційна модель працює тільки на дискредитацію влади. Обласна рада — це орган місцевого самоврядування місцевих громад, у ньому мають бути представлені місцеві громади. А практично в повному своєму об’ємі рада складається з депутатів, котрі проживають в обласному центрі, у нашому випадку — у місті Львові. Решта територій не представлена. У нас депутати навіть за округами не закріплені. Який же це орган самоврядування територіальних громад?!

Базовий рівень виборів до органів місцевого самоврядування — село–селище–місто — має забезпечуватися мажоритарною системою. Якщо говорити про район і про область, тут можна зробити або змішану систему, або пропорційну, але за відкритими списками. Пропорційна система з відкритими списками не дуже сильно відрізняється від мажоритарної. Відкриті списки дають прив’язку депутата до округу і змушують партію до відповідальності за того депутата. Сьогодні ж ніхто не несе відповідальності, бо нема перед ким, — є лише одномандатний округ.

ПИТАННЯ ЧЕСТІ

Про Євро–2012

— Пане голово, варто зачепити ще одну болючу проблему для нашого регіону — підготовку до Євро–2012. Чи спроможеться Львівщина відстояти для себе прийняття чемпіонату Європи з футболу?

— Якщо Євро не буде у Львові, його не буде і в Донецьку. І попередня, і теперішня влада зацікавлені в тому, щоби цей проект відбувся. І УЄФА зацікавлена. Поставте себе на місце Платіні. Йому ж не хочеться, аби за його головування зірвалося проведення чемпіонату Європи. Я думаю, ми гідно проведемо цей захід.

— Зриву через державне недофінансування не буде?

— Зараз є дуже великі складнощі. Але вони є об’єктивними, адже наповнення бюджету — дуже низьке. Якщо уряд зробить певні кроки і зможе переконати Міжнародний валютний фонд, що буде прийнято реалістичний бюджет, із відповідним рівнем дефіциту, тоді можна дістати допомогу.