Революція кольору крові

У Киргизії триває революція. Не «оксамитова», але «кольорова» — кольору крові. На вулицях стріляють, люди бояться виходити з дому, магазини й кіоски розтрощено, де–не–де палають автомобілі й лунають вибухи — чи то петард, чи то гранат... Цими днями в середньоазіатській республіці, яка щойно відзначила п’яту річницю своєї «Тюльпанової революції», уже ніхто ні в чому не певен. Учора всі чекали, що нібито ще чинний (але вже швидше де–юре, ніж де–факто) президент країни оголосить про свою відставку. Курманбек Бакієв із відповідальним рішенням не поспішав, хоча, втікши зі столиці після оголошення надзвичайного стану, продемонстрував своє безсилля. Та і як інакше, якщо міліція перейшла на бік опозиції, некерований натовп захопив Будинок уряду, а обіцяні війська не поспішали «вводитися» до Бішкека й захищати владу. «Я не знаю, хто друг, а хто ворог. Ми боїмося всіх. І всі вони одне одного варті», пишуть в інтернет–блогах мешканці міст, де відбуваються головні заворушення. Українське Міністерство закордонних справ радить громадянам нашої держави утриматися від поїздок до Киргизстану, міжнародні організації закликають киргизьку опозицію та владу до мирного розв’язання конфлікту, а прем’єр–міністр РФ Володимир Путін запевняє, що «Росія тут ні при чому — ми самі були здивовані, коли в Киргизії таке почалося».

Опозиція перемогла?

У середу, незадовго до опівночі, лідер киргизької опозиції Роза Отунбаєва оголосила про перемогу народного повстання та повідомила, що очолила тимчасовий уряд, який перебирає на себе управління країною на півроку. Парламент розпущено, армія та прикордонні війська перейшли на бік опозиції. «Всі регіони країни перебувають під нашим контролем, але ми ще працюємо в Оші та Джал–Алабаді», — заявила Отунбаєва.

За словами очільниці тимчасового уряду, його головними завданнями буде відновлення в країні порядку, розробка проекту нової Конституції та підготовка президентських виборів. Після зустрічі з попереднім прем’єр–міністром Деніяром Усеновим Роза Отунбаєва повідомила, що він написав заяву про власну відставку. А це автоматично означає відставку уряду в повному складі.

«Уся армія та служба охорони кордону тепер перебувають під нашим контролем. Відтепер збройні сили ніколи не буде використано для розв’язання внутрішніх справ», — заявив міністр оборони тимчасового уряду Ісмаїл Ісаков.

Ще остаточно не відомо, якими будуть дії поваленого президента Курманбека Бакієва. В середу повідомляли, що після початку заворушень він утік до рідного міста Джал–Алабад, але вчора з посиланням на свідків місцева преса передавала, що він перебуває у своїй голов­ній резиденції в місті Ош на півдні країни.

Роза Отунбаєва закликала президента Бакієва негайно подати у відставку, щоб не ускладнювати ситуацію. З аналогічним закликом звернувся до свого наступника в ефірі радіостанції «Ехо Москви» і повалений ним п’ять років тому президент Аскар Акаєв.

Росія надала притулок Акаєву, оскільки він відмовився від влади без застосування насилля, але не має наміру пригортати ще й Бакієва, заплямованого кров’ю повстанців. Сухопутний шлях утечі до Казахстану йому також перекрили, оскільки нова киргизька влада у ніч із середи на четвер закрила кордон із цією країною. Вчора влада Узбекистану також перекрила кордон із Киргизстаном.

День перемоги

Учора губернатор Джалал–Абадської області повідомив, що Курманбек Бакієв також вирішив подати у відставку. Президент мав оголосити про це вчора на мітингу своїх прибічників у Джалал–Абаді, але на той час, коли цей номер здавався до друку, офіційного підтвердження такої заяви не надходило.

Учора в Бішкеку святкували «День перемоги», хоча він має гіркий смак: ховають загиблих, п’яна молодь продовжує грабувати магазини, а недавня опозиція розпочала переділ влади. Нова влада ще не має чіткого плану дій. Ніхто не застосовує активних дій для наведення порядку. Країна перебуває в очікуванні: чи хоч цього разу справдяться очікування, чи знову обдурять?

Тим часом прем’єр–міністр Росії Володимир Путін учора в телефонній розмові з главою тимчасового уряду Розою Отунбаєвою вже заявив про підтримку нової влади. Державний департамент США з таким рішенням не поспішав, і надалі займаючи обережно–відсторонену позицію.

Розплата за зраду

Підґрунтя нинішнього державного перевороту в Киргизстані лежить у невдоволенні народу суспільною політикою, економічною кризою, корупцією, кумівством та цинізмом правлячого клану президента Курманбека Бакієва. Коли 2005 року опозиція на чолі з Бакієвим валила владу тодішнього недієвого та корумпованого президента Аскара Акаєва, той не вдався до таких жорстких спроб придушити революцію, як нинішній глава держави. Тому події п’ятирічної давнини увійшли в історію як «Революція тюльпанів». Попри те, що й тоді опозиціонери закидали камінням правоохоронців, громили магазини та всіляко демонстрували свою силу, «тюльпанові події» не відібрали жодного людського життя. Тож до того перевороту світ поставився стримано, розуміючи, що йдеться про азіатський варіант усе ж демократичної еволюції. «Заплющенню очей» на певні «перегини» цієї демократії сприяло й те, що в Киргизії роками діє єдина в Центральній Азії американська військова база, яка має ключове значення для воєн в Афганістані та Іраку.

Криваві події, які відбуваються в Киргизстані з початку цього тижня — інша річ. Світ засуджує акти насилля як з боку влади, так і з боку повстанців. Хоча про «повалення легітимної влади» й цього разу не говорить ніхто. Адже нинішній режим зганьбив себе принаймні не менше, ніж попередній, акаївський.

П’ять років тому киргизький народ виніс Курманбека Бакієва на вершину влади за обіцянки демократичних змін, ліквідації корупції та кумівства, запровадження справжнього народовладдя тощо. Навряд чи варто нагадувати всі гасла тієї революції, адже вони добре відомі і нам. Як і розчарування, яке прийшло їм на зміну.

Насправді правління поставленого «кольоровою революцією» президента перетворилося на диктатуру. Зазнавала переслідувань опозиція, страждала від цензури непокірна преса, а глава держави планував внести до Конституції такі зміни, які б гарантували йому довічне перебування при владі, як це вже зроблено в інших республіках Середньої Азії. Останніми місяцями Бакієв неодноразово повторював, що демократія є невластивою для Киргизстану, тому потрібно повернутися до традиційних племінних рад.

Кланово–племенні традиції в Киргизстані дійсно сильні. І Бакієв вирішив іще більше їх поглибити. Президент послідовно зосереджував владу та економічні важелі в руках своєї родини і клану. Пам’ятаючи, що жодна диктатура не втримається без потужного репресивного апарату, Курманбек передав контроль над службою безпеки та військом своєму братові Шанишу. У Киргизстані вважають, що саме Шаниш Бакієв видавав замовлення на здійснення політичних вбивств. Вся економіка Киргизстану потрапила в руки президентового сина Максима. Другого сина — Марата — Бакієв прилаштував на теплу посаду посла Киргизстану в Німеччині. Контроль над регіонами було передано в руки родичів та членів племінного клану з Джалал–Абаду, звідки походить сам Бакієв.

Більшість діячів колишньої опозиції, які 2005 року привели Бакієва до влади, відчули себе зрадженими. Тому саме вони — колишні соратники — тепер входять до складу нової опозиції.

Від підвищення тарифів до повалення влади — один крок

Протести назрівали давно. Після того як влада підвищила тарифи на електроенергію, опалення та гарячу воду, подорожчав бензин і товари першої необхідності, народ почав виходити на вулиці. Але тією іскрою, яка спричинила справжній вибух народного невдоволення, стало закриття владою кількох опозиційних газет та позавчорашній арешт трьох провідних лідерів опозиції.

Заворушення почалися у вівторок в місті Талас на заході країни. У середу повстала столиця. Це був жорстокий і малоконтрольований народний бунт із використанням відібраної в міліції вогнепальної зброї. Реакція влади була не менш жорстокою: снайпери з даху Будинку уряду розстрілювали тих, хто його штурмував, співробітники сил безпеки вели по натовпу вогонь на враження з автоматичної зброї. На вулиці вийшли як ті, хто був готовий ризикувати своїм життям за відновлення справедливості, так і ті, хто під цей галас намагався поживитися, грабуючи столичні магазини, супермаркети та базари. Остаточний баланс цих кривавих сутичок іще не підбито. Міністерство охорони здоров’я Киргизстану вчора повідомляло про 75 загиблих і близько півтисячі поранених, але, швидше за все, ця цифра набагато більша. Лідер провідної опозиційної киргизької партії «Ата–Мекен» Омурбек Текебаєв в ефірі телеканалу «К+» заявив, що лише в середу у заворушеннях загинули приблизно 100 осіб. Кількість поранених може сягнути більше тисячі.