Ще недавно Ірина співала у пологових будинках породіллям, тепер її колискові — для сина. (Фото з сайту iryna.com.ua.)
«Іра почувається прекрасно, от усе прибирає, пече. Мабуть, скоро буде народжувати, — пожартував напередодні Великодня Володимир Шинкарук, батько заслуженої артистки України Ірини Шинкарук. — Її мама теж прибирала–прибирала, а тоді зібралася і поїхала до пологового по Іру». І як у воду дивився: на другий день Великодня він уже став дідусем.
Хлопчик вагою 3,07 кг і зростом 52 см побачив світ у понеділок о 20.00 у Житомирському обласному центрі охорони здоров’я матері й дитини. Віталій Селіванов, чоловік Ірини, ні на крок не відходив від дружини, всіляко підтримував її. Він і зараз днює і ночує біля неї, допомагаючи пеленати й годувати сина, тим більше, що Центр має статус «лікарні, доброзичливої до дитини», і там створені всі умови для партнерських пологів, які набувають дедалі більшої популярності. З іменем новонародженого вирішили не поспішати, зважаючи на те, що християнська традиція дозволяє до восьми днів дитині бути «безіменною».
Ірина почуває себе прекрасно і найближчим часом планує виписатися. Перші кілька місяців вона з сином залишатимуться у Житомирі, де живуть її батьки. Останні з нетерпінням чекають на онука, готують немовляті перше «придане». Сама співачка згадує, як кілька років тому виступала у пологових будинках перед вагітними, співаючи для ненароджених іще малят колискові. Тепер же головним слухачем і шанувальником її колискових стане Селіванов–молодший.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
