Казка з тюремною лексикою

08.04.2010

Під час карантину в школах я забрала до себе онуків 9 і 10 років. А щоб вони даремно не гаяли часу, ми пішли в бібліотеку і набрали дитячих книжок.

Дмитрик читав книжку Галини Малик «Злочинці з паралельного світу» і час від часу вибухав сміхом. Я раділа, що дітям цікаво і вони не заважають мені. Та коли почула від Діми: «не пісяйте кип’ятком, чуваки», «ти, чувак, заткни пельку, бо дістанеш фейсом об тейбл»... Ніколи раніше таких слів від онуків не доводилося мені чути і я здивовано запитала:

— Це автор написав?

— Та ні, бабусю, це кіт так говорить, — заспокоїв мене онук.

Я взяла ту книжку і дізналася, що її випущено на замовлення Держкомітету інформаційної політики телебачення і радіомовлення України за Національною програмою випуску суспільно необхідних питань. А ще ця повість нагороджена Міжнародною премією Степана Феденка (США).

Перечитала її сама і була вражена. Ідея твору цікава, але навіщо для дітей стільки брутальних слів і тюремної лексики? Невже не можна було обійтися без них? Чи це для збагачення української мови?

Як на мене, я не хотіла б, аби мої внуки вчилися на такій літературі. Ось я виписала деякі речення: «—Засрані порядки! — Чи ти, чувіха, просто ваньку валяєш? — Іди зі мною і не вякай! — Ах ти, падла! — Ти відморожений! — Та чув я, як цей гівнюк... — На душі неначе насрано. — Ти, чувак, не кидайся, як припадочний».

Досить? Це таке на всіх 60 сторінках. Наклад 10 000.

Я не читала інших творів цієї письменниці, тому про їх рівень не можу говорити. А якось прочитала у вашій газеті допис Галини Родіної, який називається «Розходилась наша Галя» (Рецепти щастя від закарпатської письменниці). У ньому йшлося про великі досягнення Галини Малик. Письменниця пояснює свій феномен: «Для того, щоб писати для дітей, треба бути просто щасливою людиною... Адже звідки, як не з себе, можна дістати весь той прекрасний казковий світ, якого в реальності не існує?».

Та чи схоже те, що я прочитала, на казку? Звісно, це казка, але страшна і сумна. Можливо, хтось іншої думки?

Віра ХОЛОШВІЙ
Пухівка, Броварський район, Київська область
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>