Хочу розповісти про події 65–річної давнини, учасниками яких була сім’я батьків моєї дружини Білоус (Басюк) Галини Миколаївни в роки Другої світової війни.

Батька моєї дружини, Миколу Петровича Басюка, в перші дні війни мобілізували офіцером на фронт. 27–річна його дружина Валентина Яківна залишилася в Києві з трьома неповнолітніми дітьми: двома синами і дочкою — їм не пощастило евакуюватися, й вони опинилися в окупованому Києві фактично без засобів існування. А у травні 1943 р. їх, як і кількасот киян, заарештували німці, повантажили у товарні вагони й повезли в Німеччину. Але, мабуть, через те, що прямі шляхи до Німеччини було запружено ешелонами з військами і військовою технікою, то бранців повезли обхідним шляхом — ешелон із майбутніми остарбайтерами попрямував не на захід, а на південь. У кожному вагоні, крім людей, було по двоє озброєних німецьких вартових.

«Що ми за народ такий?» — театрально–патетично вигукує В. Яворівський у своїх виступах по радіо. А відповідь проста: подивіться, пане Яворівський, у дзеркало, і все побачите. Та запросіть, будь ласка, до цієї процедури пана Мовчана з його «Прос­вітою», пана Левка з його легендами, пані Матвієнко із танцюристами й співаками. Всі ви, поважні люди, тільки тим і займалися впродовж п’яти років, що творили компромат на Президента Ющенка, розчищали дорогу до президентства для пані з косою. А пані зі своїм блоком теж часу не марнувала...

Під час карантину в школах я забрала до себе онуків 9 і 10 років. А щоб вони даремно не гаяли часу, ми пішли в бібліотеку і набрали дитячих книжок.

У програмі на каналі «Рада» 13.03.2010 ви заявили журналісту, який брав у вас інтерв’ю біля каміна, що Степана Бандеру ви не вважаєте Героєм. Може, ви перегрілися біля цього каміна і як історик забули, хто є ви і хто є він. І що зробили ви, що Кучма дав вам Героя, і що зробив Степан Бандера, якому дали посмертно Героя України? Ви ще за Героя будете одержувати пільги різного роду, хоч зараз і соромитеся носити цю нагороду держави. Видно, добре усвідомлюєте, хто є ви і за що вам цю найвищу нагороду дали. Степан же нічого не одержить, бо він Герой на устах і в умах людей, бо не кожен може принести себе на вівтар свого народу, не в кожного вистачить сміливості оголосити незалежність держави, коли страшний ворог уже мав під ногами всю Європу. З таким сильним духом треба народитися. Його сім’я, як і його побратими по боротьбі, — це героїка нашого народу, не комуністичної брехні. За незалежність своєї Батьківщини він і його сім’я заплатили життям і свободою.