У родині Козацьких Віктора Януковича шанують. (Фото Дмитра КРАВЧЕНКА.)
Відразу після того, як стали відомими результати президентських виборів в Україні, російські ЗМІ зарясніли сенсаційними повідомленнями про те, що в промисловому Череповці на Вологодщині знайшовся двоюрідний брат новообраного Президента Віктора Януковича. Журнал «Огоньок» свій матеріал так і назвав — «Обрусілий Янукович». Журналісту 62–річний Анатолій Янукович відразу дав зрозуміти, що ніяких благ у брата випрошувати не збирається, оскільки у нього й самого життя вдалося. На підтвердження цього він називає трикімнатну квартиру в цегляній п’ятиповерхівці, чотири автомобілі, що записані на його ім’я, плоский телевізор з метровою діагоналлю і теплу ковдру з намальованим єгипетським фараоном.
Ще Анатолій Янукович поділився спогадом про те, як «мама розповідала, що син у брата Феді шалопай і бешкетник росте». Це його висловлювання російські ЗМІ розтиражували вельми охоче.
Анатолій Янукович навіть зізнався, що, коли одружувався, хотів запросити брата на весілля, але той саме відбував покарання у тюрмі. Ще одне спільне у них обох — він, як і Віктор, вивчився на автомеханіка і понад 30 років пропрацював механіком–водієм.
Власне, активно цікавитися братом Анатолій став ще з президентських виборів, що завершилися перемогою Віктора Ющенка. Коли Партія регіонів, за результатами минулих парламентських перегонів, пройшла у Верховну Раду України, він навіть направив до штабу цієї політичної сили вітальну телеграму, підписавшись: «Янукович із Череповця».
Щоправда, як засвідчують ті ж російські ЗМІ, Анатолій на допомогу від брата в одному все ж сподівається — посприяти поверненню в Україну, точніше, до Дніпропетровська. Бо це — його Батьківщина. У Дніпропетровську Анатолій із дружиною та маленькою донькою свого часу жив на зйомній квартирі. Коли ж його друга половина закінчила місцевий хіміко–технологічний інститут, то отримала направлення до Череповця. Поїхали, бо там обіцяли відразу вирішити питання з житлом...
Народився ж Анатолій Янукович у селі Першотравневому Нікопольського району, де дотепер мешкає його 89–річна мати, рідна тітка, сестри. І коли я зателефонував до місцевої сільради, її голова Іван Єременко відразу підтвердив, що родичі Януковича тут живуть уже не одне покоління. А внучка Марії Романівни Кусень у сільраді й працює.
Мов навмисне, ані дочка Марії Романівни Кусень, ані її онучка на телефонні дзвінки не відповідали. Отож у супроводі сільського голови ми, п’ятеро журналіcтів із різних видань, йдемо просто до неї додому. Проте вхідні двері виявилися замкненими, а наші спроби достукатися були марними.
Зрештою, сільський голова видзвонив свою підлеглу — онучку, однак та спілкуватися з журналістами не захотіла, ще й дорікнула по телефону Івану Івановичу, мовляв, навіз тут репортерів. Уже й подумали, що поїдемо з Першотравневого ні з чим. Але згодом двері хати відчинилися зсередини, і назустріч нам вийшла донька Марії Кусень — Юлія Володимирівна, що по–журналістськи ми відразу розцінили як символічний збіг (з огляду на ім’я та по батькові головної конкурентки Януковича на минулих президентських виборах). Заходимо до хати, знайомимося з Марією Романівною і констатуємо, що мама і донька на Віктора Федоровича зовні все ж схожі.
Звісно, насамперед намагаємося дізнатися, чи справді вони є родичами нинішнього глави держави. Як розповіла 89–річна Марія Кусень, у їхнього батька Романа Януковича було десятеро братів і десять доньок. Жили вони у Білорусі. Але там на дочок не давали землю. Тому вирішили шукати щастя в Україні. Мама, за національністю полячка, страшенно була проти переїзду, але батько наполіг. В Україні вони потрапили в самісіньке пекло — у 1933–му тут лютував голод. «Ніколи не забуду, як у посадці помирали хлопці», — втирає сльози Марія Романівна.
Поселилися вони у землянці, аж доки пізніше не спромоглися на краще житло. Разом із батьком в Україну приїхали і двоє його братів. Десь після війни один із них повернувся до Білорусі, а другий подався на Донбас. Як його звали, ані Марія Романівна, ані її сестра Ніна Козацька, яка живе в сусідньому з Першотравневим селі Східному, пригадати не змогли, бо відтоді з дядьком не спілкувалися. Не до того було, адже виживали як могли. Як тоді у спільних коренях може бути впевнений Анатолій Янукович із Череповця, коли навіть його мати, Марія Романівна, не береться це стверджувати?
Те, що Анатолій має прізвище Янукович, а його мати і вищезгадувана сестра Юлія — Кусень, він пояснює тим, що його ненька була тричі заміжня, при цьому двічі — у цивільному шлюбі. От за одного з таких шлюбів він, мовляв, і з’явився на світ. Тому мати й дала йому своє дівоче прізвище. Але тим паче двоюрідним братом Анатолій із Череповця нинішньому Президенту України ніяк не може доводитися, хіба що троюрідним. Та й то, певна річ, гіпотетично. Адже місцем народження сестер значиться, згідно з паспортними даними та старими документами, село Заглине Старобинського району Мінської області. Тоді як батьківськими для Віктора Януковича вважаються (так, принаймні, офіційно стверджується) Януки на Вітебщині. Проте ніхто не може достеменно говорити, що Кусень, Козацькі на Нікопольщині та Янукович із Череповця — не родичі Президента.
Ніна Козацька офіційно вважається за свою сестру Марію на шість років молодшою. Але це теж може не відповідати дійсності. Адже Марія Кусень нам заявила, що їй насправді не 89, а 91 — колись із віком наплутали.
Обидві сестри все життя прожили у Східному, яке й селом язик не повертається назвати. Але Марію сім років тому забрала до себе доживати віку дочка. Ніна теж живе поруч із дочкою. На відміну від Першотравневого, тут — вражаюча безвихідь. Залишені напризволяще і занедбані бозна–скільки садиб. Дотепер жевріє життя тільки десь у двадцятьох із них. Ані тобі магазину, ані транспортного зв’язку. Марія Козацька разом із чоловіком–інвалідом отримують менше 1,5 тисячі гривень пенсії на двох. При цьому мусять купувати і дрова, і вугілля, і воду за неймовірними цінами. Наприклад, тонна вугілля нині тягне на 950 гривень, а його на опалювальний сезон потрібно тонн чотири.
Марія Козацька пригадує, як колись їм добре жилося у Східному. Тут базувалося одне з відділень птахогосподарства, але його згодом закрили, і село наказало довго жити. Тільки виїхати звідти виявилося до снаги не всім. Отож мусять люди перебиватися, як тільки можуть. У сестер Марії та Ніни, до заміжжя — Януковичів, тепер, на схилі віку, хоч стимул з’явився — потрапити у близькі родичі Президента. Принаймні посиленою увагою з боку журналістів вони останнім часом збентежені...
Сільський голова Першотравневого сподівається, що завдяки ймовірним родичам Президент посприяє у вирішенні серйозної проблеми з водою в селі. Водопровід від артезіанської свердловини, розташованої за шість кілометрів, тут проклали ще 52 роки тому. І тепер із цим виникають постійні проблеми. Частково їх вирішити вдалося завдяки керівництву ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський», яке виділило кошти на заміну 360 метрів труби. До речі, власником цього підприємства вже років зо двадцять є громадянин Канади. І саме птахокомбінат «Дніпровський» нині є найбільшим платником податків до бюджету Нікопольського району. Отож завдяки стабільності підприємства життя у Першотравневому не здається настільки безвихідним, як в інших селах. Нині птахокомбінат спеціалізується на вирощуванні бройлерів, які дозрівають за 38–42 дні. Колись же тут видавали — дух перехоплює — до 103 мільйонів яєць за рік!
За офіційною версією родоводу нинішнього Президента, із села Януки на Вітебщині свого часу в Україну виїхав дід Віктора Януковича. Як зазначає УНІАН, понад сто років тому до білоруських Януків, які входили тоді до складу Російської імперії, докотилися чутки про будівництво вугільних шахт у Донбасі. Багато молодих людей поїхали із села на заробітки. Імовірно, серед них був і дід нинішнього Президента, Володимир. Одначе це сталося ще в дореволюційні часи (а нікопольські Януковичі, як уже згадувалося, прибули в Україну в 1933–му). Сам Віктор Янукович неодноразово відвідував батьківщину своїх предків — у 2003 та 2006 роках. І навіть мав намір відродити село, яке сьогодні занепадає.
Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>
30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>
Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>
Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>
Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>
Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>
