Великоднє потепління

Центр Кракова, осердя туристичного паломництва — Вавельський замок, від якого починається шлях до площі Ринок. У повітрі витає дух свята, усміхнені місцеві мешканці ходять із крихітними великодніми кошичками (в яких, на відміну від наших щедро напханих продуктами для розговіння кошелів, уміщуються хіба дві–три крашанки й шоколадне яйце). Але перед виставленим на узбіччі вулиці стендом із фотографіями й криваво–червоним написом на чорному тлі «Катинь» усмішки згасають. «Це страшна трагедія. Совєтські вбивці потайки вибили наших полонених, а потім іще й звалили це на німців. Таке не можна забувати! У мене десь там під Смоленськом загинув двоюрідний дід, а бабця його ще 30 років чекала — все не вірила...», — зі сльозами на очах розповідає «УМ» Міхал Сікора. Чоловік, зупинившись перед сумним стендом разом із малим онуком, показує хлопчикові фотографії молодих загиблих офіцерів. «Мого діда тут немає, але він був не старшим за цих юнаків».

Слово «Катинь» для поляків звучить так само страшно, як для євреїв — «Голокост», а для українців — «Голодомор». Цими днями у Польщі про Катинську трагедію згадують особливо часто — надходять 70–ті роковини розстрілу полонених польських офіцерів військами НКВД. І, на відміну від попередніх років, нині один із основних месиджів сумної річниці звучить, як зітхання з полегшенням: Росія це визнала.

Сьогодні у село Катинь неподалік Смоленська приїдуть прем’єр–міністри Росії та Польщі — Володимир Путін і Дональд Туск. Це місце — особливе, хоча Катинським злочином називають жорстоке винищення полонених поляків навесні 1940 року не лише під Смоленськом, а й у Харкові та селищі Мєдноє Тверської області.

А 2 квітня російський телеканал «Культура» показав фільм Анджея Вайди «Катинь». «Це не випадково, що телевізійна прем’єра фільму, який досі в Росії можна було побачити лише на напівконспіративних сеансах, відбулася саме на Страсну п’ятницю, яка цього року збігається для християн західного і східного обрядів, — зазначає в одній із центральних статей великоднього випуску польська «Газета виборча». — І ми, й вони цього дня згадували про Голгофу. Катинь ми часом називаємо «польською Голгофою». І ні ми, ні росіяни не усвідомлюємо, що той цвинтар у лісі під Смоленському є Голгофою спільною».

Показ фільму Вайди, після якого в ефірі влаштували обговорення і стрічки, і самих Катинських подій, викликав жваву дискусію і в російському, і в польському суспільстві. «Прем’єра «Катині» на державному російському телеканалі є важливим політичним знаком. Таке рішення не могли ухвалити винятково в кабінетах телевізійного керівництва — воно, безперечно, санкціоноване згори», — наголошує «Газета виборча».

«Згода Путіна приїхати в Катинь, святе для поляків місце, і вшанувати пам’ять чотирьох тисяч розстріляних енкаведистами польських офіцерів — це нова тенденція у російській історичній політиці. Це — справді велика подія», — наголошує генеральний секретар польської ради з охорони пам’яті боротьби і мучеництва Анджей Пшевозний.

Після такого знаку (який посилюється тим, що Володимир Путін сам ініціював спільне відзначення роковин, запросивши в Катинь Дональда Туска) поляки сподіваються, що Росія відкриє архіви, пов’язані з Катинським та іншими подібними злочинами.

Насправді, як нагадує польський автор Адам Кжеминський у статті для німецького тижневика «Ді цайт», це вже не перший сигнал від Росії, спрямований на примирення з Польщею — ще 1993 року тодішній президент РФ Борис Єльцин поклав до пам’ятника жертв Катині вінок із написом «Простіть». Але тоді поляки відреагували стримано, підозрюючи, що з боку Росії це лише тактичний хід, покликаний дещо притишити пориви Варшави до вступу в НАТО. А після приходу до влади кадебіста Путіна, який «вернув авторитарну структуру влади й оголосив «російськими Бісмарками» Петра Великого разом зі Сталіним», російські архіви закрилися і поляки взагалі втратили надію на те, що Москва будь–коли визнає свою провину в Катинському злочині. Тим паче, що після вступу Польщі до Євросоюзу відносини між двома країнами погіршилися ще більше.

Теплим вітром у взаєминах між Москвою та Варшавою повіяло після приходу до влади три роки тому Дональда Туска. І хоча Росія досі вважає себе визволителькою Польщі, а поляки сприймають її не інакше, як агресора 1939–го й окупанта після 1944 року, нинішні події вказують на те, що крига скресла. Наскільки щирими є ці зміни з російського боку й чи надовго це потепління — покаже час.

До слова, приїде до Катині й президент Польщі Лех Качинський, з яким у Кремля значно більш натягнуті стосунки, ніж із Туском. Але, на відміну від прем’єр–міністра, глава польської держави вшанує пам’ять загиблих співвітчизників на лісовому цвинтарі під Смоленськом не сьогодні, а 10 квітня. Офіційне пояснення — президент хоче приїхати разом із сім’ями загиблих під Катинню та польськими ветеранами, які не встигли в Росію 7 квітня.