Великоднє потепління
Центр Кракова, осердя туристичного паломництва — Вавельський замок, від якого починається шлях до площі Ринок. У повітрі витає дух свята, усміхнені місцеві мешканці ходять із крихітними великодніми кошичками (в яких, на відміну від наших щедро напханих продуктами для розговіння кошелів, уміщуються хіба дві–три крашанки й шоколадне яйце). Але перед виставленим на узбіччі вулиці стендом із фотографіями й криваво–червоним написом на чорному тлі «Катинь» усмішки згасають. «Це страшна трагедія. Совєтські вбивці потайки вибили наших полонених, а потім іще й звалили це на німців. Таке не можна забувати! У мене десь там під Смоленськом загинув двоюрідний дід, а бабця його ще 30 років чекала — все не вірила...», — зі сльозами на очах розповідає «УМ» Міхал Сікора. Чоловік, зупинившись перед сумним стендом разом із малим онуком, показує хлопчикові фотографії молодих загиблих офіцерів. «Мого діда тут немає, але він був не старшим за цих юнаків».