Ера Марії

Чи настала б нова ера в історії людства, якби скромна дівчина Марія у простій оселі в Назареті, почувши шокуючу для себе пропозицію, не відповіла б Архангелу Гавриїлу: «Я слугиня Господня, нехай буде мені по твойому слові»? Богослови вважають, що ні. Бо народженню Спасителя мав передувати крок до спасіння з боку самих людей. Від імені людства цей крок ступила Марія. Тому Благовіщення у християнському світі відзначається на рівні з Різдвом і Великоднем. «Свята Діва Марія стала прообразом новозавітної Церкви та душі смиренно–праведної. Вона є Тією Одигітрією (грецькою — Провідницею), яка видимим прикладом свого життя, власне своїм самозреченням, прояснює нам дорогу спасіння, тобто вдосконалення», — пояснює отець Олег Ведмеденко. Через Марію, вважається, Бог прийшов на землю, щоб піднести людей на небо. Відтоді Блага вість — про Нове людство, про Царство любові — рознеслася по всьому світові.

Церква стала відзначати це свято у IV столітті. У давні часи воно мало такі назви: Зачаття Христа, Благовіщення про Христа, Початок викуплення, Благовіщення ангела Марії. І тільки у VII сторіччі отримало сучасну назву: Благовіщення Пресвятій Богородиці. На благовіщенських іконах зображують Архангела Гавриїла і Діву Марію, що тримає веретено — за переказами, нитка з нього мала піти на завісу для Єрусалимського храму. Ще один канон ікони — «Благовіщення на кладезі», коли Богородиця зображена біля криниці. Найпізніший і нині найпоширеніший символ благовіщенської ікони — це гілка білих лілей, яку простягає до Діви Архангел — символ чистоти. У Назареті, де Архангел Гавриїл повідомив новину Діві Марії, побудовано храм Благовіщення. При тому храмі є чимала галерея образів Діви Марії від різних народів світу. Можна побачити, як виглядає Богородиця в очах литовців, китайців, корейців, американських індіанців, іспанців, грузинів. Є також і образ з України.

У народному календарі Благовіщення — це свято пробудження природи, звільнення від зимових оков і оновлення усього живого. Небеса відкриваються для людських душ, а земля — для засіву. Українці вірили, що від Введення до Благовіщення не можна працювати на землі. Після 7 квітня ж земля звільняється. Цього дня є звичай випускати на волю птахів із кліток: щоб співали на волі й прославляли Бога.