Голокост–кабаре абсурду

Зустрічати свій день народження на чужині, далеко від родини і близьких — це вже незавидна доля. Українцеві Івану (Джону) Дем’янюку значно гірше: своє 90–річчя дідусь відзначить за ґратами мюнхенської в’язниці як звинувачений у страшному злочині — причетності до вбивства 27900 євреїв у польських концтаборах Треблінка і Собібор. На судових засіданнях Дем’янюк, який у своєму поважному віці ще й страждає на лейкемію, хронічну хворобу нирок та інші недуги, лежить у спеціально сконструйованому ліжку, переважно із заплющеними очима. Але ні вік підсудного, ні упередженість звинувачення прокурорів та суддів не бентежать. У разі, якщо його визнають винним, колишньому громадянину США українського походження Іванові Дем’янюку загрожує ув’язнення терміном на багато тисяч років.

Гучний суд над безпомічним смертельно хворим старим обурює не лише співвітчизників Дем’янюка, переконаних у штучному характері цього процесу, а й багатьох іноземців. Серед яких є навіть євреї. Один із них — канадський драматург Джонатан Гарфінкель — написав про суд над українцем сатиричну п’єсу. У середу в німецькому місті Гейдельберг відбулася прем’єра вистави «Процес Дем’янюка — Голокост–кабаре» за цим твором.

Як повідомляє німецький таблоїд «Більд», 36–річний Гарфінкель, який, за його власним зізнанням, виріс в ортодоксальному єврейському середовищі, уважно стежив за Дем’янюком упродовж останніх десяти років. Першу п’єсу про охоронця Собібора він написав п’ять років тому, змалювавши в ній події процесу 1987—88 років, який відбувався в Ізраїлі. Тоді Дем’янюка засудили до страти, але в липні 1993 року Верховний суд Ізраїлю скасував цей вирок і звільнив підсудного.

Після початку процесу в Мюнхені Гарфінкель у співавторстві з німецьким драматургом Ніною Штайнхільбер написав новий варіант п’єси. «Мене сильно вразило, коли я побачив, що Дем’янюк фактично перетворився тут на символ. Виникає відчуття, що на процесі йдеться вже не про нього, а про прагнення Німеччини юридично примиритися зі своїм минулим, — каже канадець, який неодноразово приходив на судові засідання. — Я не вважаю Дем’янюка невинуватим. Але мені здається, що він уже заплатив за те, що зробив».

У виставі мюнхенський судовий процес є відправною точкою для екскурсів у минуле Івана Дем’янюка — розповіді про його життя в рідному українському селі, переїзд після Другої світової війни в американський штат Огайо тощо. Є у п’єсі й альтер его Дем’янюка — одягнений у чорну нацистську форму молодий Іван, з яким головний герой постійно дискутує про вину і невинуватість.