Вони активно використовують елементи давньоукраїнської, кельтської, середньовічної європейської, традиційної індуїстської музики на тексти давніх ведичних гімнів. Вони — це молоді музиканти з класичною освітою, які свій гурт багатозначно нарекли «АтмасферА». У перекладі з санскриту слово «атма» означає «душа». Сьогодні вони збирають досить великі зали, такі як, наприклад, зал Культурного центру Київського політеху, де у грудні 2009–го мали великий сольний концерт, а точніше, то було продумане театралізоване дійство з прологом та епілогом. На фінальному концерті міжнародного фестивалю Global battle of the bands у Лондоні в 2007–му, де змагалися 24 гурти–фіналісти з усього світу, наша «АТМАСФЕРА» посіла четверте місце, а останні чотири роки вони є незмінними учасниками найбільшого у Європі рок–фестивалю Prystanek Woodstock, що знаходиться майже на кордоні Польщі з Німеччиною і є вельми шанованим у Європі. Щороку польський «Вудсток» відвідують від 300 до 500 тисяч глядачів не лише з Польщі, а й з усієї Європи. У 2009–му «АТМАСФЕРА» отримала важку бронзову статуетку — «Приз глядацьких симпатій», який передбачав ще й повноцінне концертне турне по території країни. Продовження знайомства з польським слухачем їхній менеджмент планує на весну–літо 2010 року. Також там готують до видання альбом Forgotte— love — «Забута любов», який «атмасферівці» щойно видали в Україні.
Неважко помітити, що основною складовою тих команд є етніка як національно спрямована, так і світова. Між іншим, серед країн СНД саме Україна є лідером етно–рокового прориву на європейських теренах, східної музичної експансії у Європу. І це — незважаючи на тотальне телевізійне засилля маргінальної російськомовної попси всередині країни...
«УМ» поговорила з одним із засновників групи «АТМАСФЕРА», гітаристом Ігорем Сасом.
— Альбом «Забута любов»— це наш перший офіційний реліз. Хоча одразу зауважу, що група накопичила музичний матеріал уже на два, якщо не на три альбоми. Дистрибуцією диску опікується відома мистецька агенція «Арт–Вертеп».
— Як узагалі утворилася формація, хто її засновники?
— З Анастасією і Юлією Яремчук, відповідно — флейта, вокал і клавішні, я познайомився у 2001–му, однак наші регулярні репетиції розпочалися у 2003–му, коли всі майбутні музиканти–львів’яни перезнайомилися на відпочинку в Симеїзі, в Криму. Тоді ж знайшлися й інші музиканти: Андрій Шадій (мандоліна, флейта, вокал), Олександр Гончарук (скрипка), Андрій Черкасов (бас–гітара), Тимур Гогітидзе (барабани, дарабука). Десь до 2005 року ми грали переважно такий собі рафінований арт–рок, потім почали вводити якісь фольклорні елементи у загальну музичну канву. Це збіглося з модою на ворлд–мюзік у Європі, і ми почали культивувати цей стиль. Моїм кумиром був Джон Маклафлін, англієць, який ще у 70–ті створив «Махавішну оркестра», а пізніше ще й групу «Шакті», що грав добірний ф’южн і був гуру ворлд–мюзік. До речі, це музикант, якому світ зобов’язаний сучасними трендами ворлд–мюзік. Щодо світоглядного коріння нашої творчості, хочу зауважити, що для нас синонімом арійської культури є наша прадавня трипільська культура. Не в усьому я погоджуюсь із постулатами відомої книги Юрія Канигіна «Шлях аріїв», але те, що більше 500 слів санскриту мають чіткі відповідники у слов’янських мовах — це неспростовний факт. До того є аксіомою, що санскрит — це праматір головних світових мов. Одного разу ми зрозуміли, що у світовій культурі існують певні всесвітні мовні матриці, якими можна і потрібно користуватися у власній творчості, що робить цю творчість більш вагомою, значущою. Ми помітили, що, де б не виступали, велика частина публіки, швидше, підсвідомо і дуже позитивно сприймає месиджі на санскриті... Гадаю, це не випадково. І, до речі, не має значення — граємо ми на етнофорумі чи на звичайній рок–імпрезі...
— Судячи з усього, на вашу музику вплинули не лише музичні тренди і напрями, а й конкретні особистості. Чи не так?
— Окрім уже згаданого Маклафліна, хочу назвати гурти Kula Shaker та Dad candance, які прославилися тим, що різні екзотичні етно–культури, немов через фільтр, пропускали через власну творчість. Високо цінуємо доробок Джорджа Харісона з «Бітлз», який навчався у ситариста Раві Шанкара. У нас на диску є його версія найдавнішої у світі пісні Brahma Samhita, якій кілька тисяч років. Є обробка давньояпонської пісні, така собі буддійська мантра. Є трек Gopala — наша обробка відомої кельтської мелодії. Одна з програмних композицій — пісня Gourangа: це синтез гуцульських коломийок, мелодій з центральної України та вибраних текстів на санскриті
— Коли «АТМАСФЕРУ» можна буде почути і побачити у Києві?
— Зараз я вже можу точно повідомити, що навесні відбудуться наші сольні концерти у БК КПІ, БК ім. Корольова та БК НАУ. Запрошую усіх, хто найбільше цінує в музиці справжні позитивні вібрації, красу і гармонію.