Атіс Сьянітс стверджує, що інтеграція в ЄС економічно вигідна. (Фото автора.)
Серед порівняно невеликої кількості європейських лідерів, які зголосилися приїхати до Києва на інавгурацію Віктора Януковича, був і президент Латвії Валдіс Затлерс. Цей візит засвідчив: Україна стала для балтійського сусіда настільки важливим партнером, що це вже не залежить від змін у владній верхівці. Крім того, у наших країн багато спільного, адже вони вирішують схожі проблеми — можна навести цілу низку політичних та економічних паралелей. Про актуальні питання двосторонніх взаємин ми розмовляємо з Надзвичайним і Повноважним Послом Латвійської Республіки в Україні Атісом Сьянітсом.
— Пане Сьянітс, у лютому ваш президент запросив Віктора Януковича відвідати Латвію й отримав згоду. Чи є вже певні домовленості про те, коли це може статися?
— Ми раді, що наш президент, попри його напружений графік, знайшов час приїхати до Києва на інавгурацію. Це показує, що наші стосунки з Україною були, є і залишаться пріоритетними. А щодо можливої дати візиту вашого глави держави до Латвії, то її поки що не визначено. Адже в нового Президента великий обсяг роботи, в першу чергу, із внутрішніх проблем. Сподіваємось, пізніше він зможе приділити більше часу міжнародним зв’язкам.
— Чи були у пана Затлерса інші зустрічі в нашій столиці?
— Ні, він приїхав тільки для участі в церемонії інавгурації і перебував у Києві всього кілька годин. Навіть у посольство заїхати не встиг.
— У минулому році й Латвію, й Україну називали серед країн, які зазнали найсильнішого впливу світової кризи. Як вона позначилася на економічному співробітництві наших держав? Чи є вже тенденції до поліпшення ситуації?
— У нас схожі навіть цифри падіння: в обох країнах валовий національний продукт зменшився приблизно на 15 відсотків. Поки що немає офіційних даних про те, як змінилися обсяги взаємного товарообігу за минулий рік, але думаю, що вони знизились. Упало все і в усіх країн. Та хоч як це парадоксально звучить, але в принципі такий спад навіть позитивно відбився на латвійсько–українських відносинах. Тому що наш бізнес шукає нових можливостей для експорту товарів та послуг, і Україна автоматично потрапляє в пріоритетне поле зору. Наприклад, наша національна авіакомпанія розглядає питання, як відкрити нові авіарейси не тільки на Київ, а й в інші великі міста України. Її представники побували у Львові, я рекомендував їм Харків. Якраз зараз у Ризі вирішується, чи потрібно послати в Україну спеціального постійного представника нашого агентства з підтримки бізнесменів за кордоном. Так що ми відчуваємо, як із боку латвійського бізнесу зростає увага до України.
— Після закриття Ігналінської АЕС у країнах Балтії різко зросла потреба в імпорті електроенергії. Чи ведуться переговори з Україною щодо можливої її купівлі?
— Офіційних переговорів поки що немає. Але інтерес є, питання проробляється, тому я передбачаю, що через якийсь час ми зможемо імпортувати електроенергію з України. Першопрохідцями тут виступили литовці, вони вже уклали договір, і тепер ми придивляємося, як у них підуть справи. Але треба мати на увазі: наш ринок уже відкритий, компанії мають право закуповувати на власний розсуд, тому стоятиме питання цінової конкуренції. Отже, Україна наперед повинна подбати про те, щоб ціна її електроенергії була конкурентоздатною.
Крім того, на конкурсній основі у нас розглядають й інші міжнародні проекти. Один із них — збудувати на місці застарілої Ігналінської нову, сучасну атомну електростанцію. Є ще варіант протягнути кабель зі Швеції і таким чином приєднатися до європейської енергосистеми. І виграє той із проектів, який визнають вигіднішим.
— Після вступу до Євросоюзу ви змушені підпорядковуватися загальним рішенням керівних органів ЄС. Але там існує потужне лобі західних компаній, в яких свої економічні інтереси, і їх мало хвилює, що відбувається в Латвії, Литві тощо. Наскільки ви відчуваєте їхній вплив?
— Звичайно, як і в будь–якому процесі прийняття рішень, таке лобіювання є. Але в тому–то й річ, що у великому механізмі навіть найбільше лобі не може відігравати домінантну роль. Навпаки: принципова установка Євросоюзу сприяє максимальній конкуренції, навіть якщо це не подобається великим компаніям чи то в галузі виробництва електроенергії, чи в газовій сфері.
Я щойно згадував про латвійську авіакомпанію, яка працює на вашому ринку. Вона зіткнулася з абсурдною ситуацією: в Євросоюзі перельоти дуже дешеві, а тут, у найбіднішій країні Європи, пасажир платить за авіаквитки найвищі ціни! А все тому, що в Україні не діє принцип відкритого неба. Якщо ваша держава підпише з Євросоюзом договір про відкрите небо і будь–яка європейська авіакомпанія зможе вільно летіти в Україну, ціни впадуть дуже скоро, бо буде зруйновано монополію, яка й породжує різні корупційні схеми.
Я впевнений, що інтеграція в Європу — це не тільки красивий лозунг, вона дасть дуже практичні результати для ваших громадян. Я на власні очі бачив, як це відбувається. У Ризі збудували новий аеропорт, привабили лоукостові компанії, і в результаті наша національна авіакомпанія стала практично дешевою. І зараз ризький аеропорт з урахуванням транзитних рейсів обслуговує по три мільйони пасажирів на рік. Для нас це величезне число — воно більше, ніж кількість усіх мешканців країни.
— В історії наших країн є схожі сторінки, правдиве вивчення яких викликає незадоволення з боку московських політиків. Я маю на увазі передусім збройний національний рух опору після Другої світової війни. Наскільки відрізняються оцінки тих подій у Латвії і в Росії?
— Що стосується визвольного руху після війни, то, звичайно, є відмінності, бо у нас він не був настільки організований, як на Західній Україні. Це не викликає великих суперечок або різниці в оцінках. Однак гостро стоїть інше питання: під час війни німецька влада сформувала дві дивізії, які складалися з людей, призваних із Латвії. Щороку 16 березня члени тих формувань, які залишились живими, поминають своїх полеглих товаришів, і це викликає спротив та переходить у протистояння. І ось тут уже проявляється значна різниця в поглядах. Особисто я не бачу великих проблем, коли люди згадують загиблих товаришів. На жаль, як в Україні, так і в Латвії ці питання набувають політичного забарвлення і надалі висять над нашими головами. Думаю, з роками їхня гострота спаде, як це сталося з мовними проблемами, які дуже болюче порушувалися в 1990–х, а зараз уже здебільшого відійшли в минуле.
А з іншого боку — сподіваюся, що з часом це буде віддано на відкуп історикам, і нехай вони створюють об’єктивну картину всього, що відбувалося під час Другої світової війни та після неї. Наші науковці готові вивчати ці сторінки історії разом із росіянами, бо вони для нас спільні, і зовсім не страшно, коли вчені мають різні підходи.
Я прочитав багато матеріалів про ваш визвольний рух, і мені цікаво знайомитися з різними думками та оцінками, різними джерелами. Переконаний, що через якийсь час і ви, і ми станемо нормальними європейськими державами, де історичні питання з’ясовуватимуть в академічному середовищі — спокійно, без великих емоцій і взаємних докорів.
— Гостра дискусія, яка спалахнула в нашій країні після присвоєння Степану Бандері звання Героя України, отримала міжнародний резонанс, про що свідчить резолюція Європарламенту. Яку позицію займали в цьому питанні представники Латвії?
— Треба сказати кілька слів про саму резолюцію Європарламенту, яка була дуже велика і дуже позитивно спрямована в бік України. У ній уперше чітко заявлено про те, що Україна — це європейська країна, і вона має повне право стати членом Євросоюзу. Так само Європарламент чітко висловився з того питання, що коли ми не можемо найближчим часом запровадити для вас безвізовий режим, то тоді потрібно видавати візи безплатно. Я думаю, це вітали б усі громадяни України без винятку. Ну і з’явився пункт, про який ви вже згадали…
Звичайно, я добре знаю, хто такі Бандера і Шухевич і яка їхня роль в історії України, але не передбачав, що це спричинить таку чутливу реакцію в одній із сусідніх до вас країн (ідеться про Польщу. — Ред.).
А щодо Латвії, то мені не відомо, як наші представники голосували кожний зокрема. Думаю, що вони, швидше за все, підтримали резолюцію. І, насамперед, через два перші пункти, про які я сказав, адже голосування відбувалося в цілому.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
