Адресую свого листа Василеві Рижуку — про нього і про його неоціненну справу — висаджування чорнобривців — прочитала в «Україні молодій».
Пане Василю, мене зворушила ваша ідея щодо чорнобривців. Підтримую вас та хочу сказати, щоб ви не полишали цю добру справу. Думаю, послідовників буде все більше. Ось тільки я, коли розповіла у своїй установі про ваше захоплення своїм колегам, вони вже готові навесні посіяти чорнобривці...
Уже кілька років я та члени моєї сім’ї висаджуємо ці квіти на нашому подвір’ї і біля нього. Восени насінням ділюсь із колегами. Ваша ідея надихнула мене ще й на таку справу. Я хочу навесні цього року посіяти чорнобривці на місці колишнього села, що є малою батьківщиною мого покійного батька. Цього села вже немає на карті України, його виключено з переліку населених пунктів Кіровоградського району, що в Кіровоградській області. Навіть будинки не збереглися...
Але в мене та в моїх однодумців є велике бажання, щоб на місці цього маленького села, в пам’ять про нього, про його колишніх жителів, розквітли чорнобривці.
Пане Василю, ваше натхнення передається іншим людям. За це вам велика вдячність.
Олена ТУРЧАНОВА
Кіровоград