Прем’єру вистави «Урус–Шайтан. Байка про Сірка, Кошового отамана, шевальє д’Артаньяна і турецького султана» у лютневому номері «УМ» анонсував художній керівник театру Богдан Ступка. Відтак постановка матеріалізується з кожним днем. Нещодавно лауреат Шевченківської премії Сергій Якутович розповів «УМ», що працює над образом цієї вистави — створює декорації і костюми. За словами художника, якби за цим матеріалом поставити фільм, то вийшов би блокбастер: «Урус–шайтан» — це 73 ролі та 150 костюмів, хор, балет. Я перший раз працюю в театрі, але ніби все виходить».
На думку художника–постановника, сценографія вистави має бути стриманою. «Саме дійство барокове, у ньому задіяна величезна кількість героїв — козаки, поляки, прості люди, чаклуни, д’Артаньян (воюючи у Франції, Іван Сірко перетинався з мушкетером, прототипом відомого літературного героя. — Ред.). Якщо робити барокову сценографію, то глядачі взагалі заплутаються», — каже Якутович. Водночас постановка передбачає багатофункціональний реквізит, за допомогою якого можна міняти локацію й наповнення дій: наприклад, відтворювати бойові сцени.
Автор цієї епохальної постановки — режисер Ігор Афанасьєв («Варшавська мелодія–2», «Ревізор», «Едіт Піаф») спеціально для Театру Франка переробив свій роман про легендарного козака на п’єсу. Головні ролі — Сірка–юного, Сірка–молодого і Сірка–старого — виконуватимуть представники династії Ступок: Богдан Сильвестрович, Остап та Дмитро. Взагалі у виставі буде задіяна мало не вся трупа франківців. «А також експериментальний курс Богдана Ступки — тобто четвертий курс Київського національного університету театру, кіно й телебачення ім. Карпенка–Карого, — додає Наталія Пономаренко, завідуюча літературною частиною театру. — Це багатофігурна постановка, під час якої Сірко проживає мало не все життя». Наразі в Театрі Франка чекають на приїзд Афанасьєва з Америки, щоб затвердити всі деталі й почати репетиції. Прем’єру «Урус–шайтана» заплановано на осінь.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
