Мікрон–невидимка

Шапка і плащ «невидимки» все ще залишаються фантастикою, але науковці зробили черговий крок до втілення цих вигадок у життя. Як повідомляє журнал «Саєнс», команда Толги Ергіна з Технологічного інституту Карлсруе (ФРН) уперше створила матеріал, що робить об’єкт, розташований під ним, невидимим у трьох вимірах.

Інтернет–ЗМІ рясніють заголовками «Плащ–невидимка існує!», але якщо вчитатися в суть повідомлення, то стане зрозуміло: йдеться про винахід, розміром значно менший від макової зернини. «Диво–парасолька» становить собою каркас із полімерних блоків завбільшки 100–200 мікрон і дає змогу зробити невидимим об’єкт завтовшки трохи менше півтора мікрона, який лежить на плоскій поверхні. До відома: мікрон, або мікрометр, — це тисячна частка міліметра.

Подібні матеріали демонстрували й раніше, проте вони робили об’єкти непомітними тільки за умови споглядання під певним кутом або, в кращому разі, у двох вимірах. Новий «плащ–невидимка» дозволяє ховати об’єкти у трьох вимірах під кутами зору від 0 до 60 градусів. Таку здатність забезпечує т. зв. метаматеріал, наділений негативним коефіцієнтом заломлення електромагнітних хвиль. «Плащ» із цього матеріалу пропускає хвилі до «захованого» предмета, і вони відбиваються від об’єкта, однак для спостерігача промені здаються відбитими від плоскої поверхні під «плащем». Реалізація цього принципу стала можливою з появою композитних матеріалів, властивості яких визначаються не так складом, як геометрією внутрішньої будови.

«Клаптики» «плаща» — це полімерні фрагменти завбільшки лише 10 нанометрів. Створення таких маленьких об’єктів наразі становить суттєву проблему для науковців, тому найближчим часом не варто чекати широкого використання диво–технології. Але почин зроблено. Представники наукового співтовариства визнають, що розробка, продемонстрована німцями, — важливий крок до створення матеріалів–невидимок, придатних до практичного застосування.