Останнім часом інтрига театральної премії «Київська пектораль» розгортається у двох напрямах. Перший — хто з митців отримає цю відзнаку? Другий — скільки номінацій вона недорахується цього разу? Минулого року премія «схудла» на кілька позицій: з подачі Головного управління культури КМДА викреслили номінації «За краще виконання чоловічої ролі другого плану», «За краще пластичне вирішення вистави», «За кращий акторський дебют»... Як з’ясувалося, «хірургічна операція» планувалася ще радикальніша — із 14 номінацій хотіли залишити лише шість, але тоді СТД та експертам вдалося відстояти десять. Цьогорічна ситуація нагадувала минулорічну. Не всі фаворити отримали необхідні 9 голосів експертів, тож було зрозуміло, що знову комплект нагород буде неповним. Але з об’єктивного процес скорочення номінацій дуже швидко перетворився на примусовий. Від Головного управління культури, яке разом із СТД входить до оргкомітету «Пекторалі», надійшла рекомендація: профінансувати перемогу в кожній номінації не вдасться, тому список позицій треба суттєво підкоротити. Суму нагороди, тисячу у. о., Управління зберегло. А відкоригувавши список, можна було і гроші зекономити, і з чистим сумлінням відрапортувати: незважаючи на кризу, призові переможцям не зменшили!
На зустрічі з начальником Головного управління культури КМДА Світланою Зоріною експерти «Київської пекторалі» намагалися переконати культурну шефиню столиці не викреслювати номінації лише тому, що в країні криза і з коштами досить сутужно. Зрештою, можна ж якось поділити «призові» на всіх переможців. Бо де–де, а тут гроші справді відіграють другорядну роль — людям мистецтва важливе, у першу чергу, визнання... Але Світлана Іванівна була налаштована рішуче. Посилаючись на театральну рецензію, в якій були справедливо розкритиковані вистави «Скандальна пригода містера Кетла та місіс Мун» у Театрі Франка та «Всі її чоловіки» в Російській драмі, а сам сезон визнаний, м’яко кажучи, не найкращим, вона заявила, що відзначати треба лише найяскравіші театральні події. У результаті гарячої дискусії Світлана Зоріна вирішила, що до вже відмінусованих номінацій треба додати ще дві — «Пластичне вирішення вистави» та «Сценографія». На репліку театрознавця Алли Підлужної: «Уявіть, що «Оскар» відмінить номінації «Роль другого плану» чи «Звукорежисура» — чи таке можливо?» пані Зоріна порадила експертам не порівнювати себе з «Оскаром». Ось, як кажуть, і поговорили...
У чому пані Зоріна має рацію , так це в тому, що минулий театральний рік тріумфальним справді не назвеш. Прем’єр було випущено чи не вполовину менше, ніж у 2008–му, та й вистави доводилося обирати не найкращі з кращих, а найкращі з тих, які пропонували театри. Одне лише спостереження з цього приводу: творчі паузи взяли Олексій Лісовець, Дмитро Богомазов, кілька інших режисерів — і конкуренція помітно ослабла. Однак шкода, що Світлана Іванівна не звернула увагу на те, як відреагувала преса на, скажімо, вистави режисера Ігоря Славінського «Мертві душі» та «Люксембурзький сад», «Граємо Чонкіна» в Театрі на Лівому березі, цікаві роботи ТЮГу... Можливо, тоді її вердикт стосовно «Київської пекторалі» не був би таким категоричним.
Урочистості «Київської пекторалі–2010» відбудуться не в День театру, як зазвичай, а напередодні, 26 березня. Змінилося й місце дії: якщо останнім часом театрали відзначали своє свято в Театрі імені Франка, то цього року їх прийматиме Оперета. Відповідальним за церемоніальний креатив на сцені призначено художнього керівника Театру оперети Богдана Струтинського.
Театральна премія «Бронек», яку два роки тому заснувала онука Амвросія Бучми, театрознавець Валентина Заболотна, вже назвала своїх лауреатів. Переможцем «Бронека–2009» стала вистава Володимира Петренка «Голодна кров» (Дніпропетровський театр «Віримо!»), яка була номінована на Шевченківську премію. До «кола Бучменків» цього року увійшли Андрій Самінін та Олександр Кобзар (режисерський дебют «Граємо Чонкіна» Театру драми і комедії), Микола Боклан (акторські роботи в цій же виставі), Богдан Бенюк (Кочкарьов в «Одруженні», Театр ім. І. Франка), Світлана Телеглова (Вона у виставі Театру на Подолі «Ніч для двох» («Дежурка»). Також були відзначені Ігор Славінський, Катерина Тижнова, Анжела Борисівна та актори Театру на Подолі, які зіграли у виставах «Мертві душі» та «Люксембурзький сад».
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
