Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Лідія Вовкун у виставі «Інкрустація». (Фото з сайту molody.kiev.ua.)
У п’ятницю, в день народження великої поетеси Ліни Костенко, актриса Лідія Вовкун та співочий дует сестер Тельнюк у стінах Молодого театру зробили подарунок усім, хто любить її вірші. На виставі у віршах «Інкрустації» публіка була від старого до малого, прийшли на виставу й імениті гості — Іван Вовкун, екс–міністр культури і чоловік Лідії Вовкун, екс–віце–прем’єр Василь Васюник, дипломат Володимир Огризко, директор інституту літератури Микола Жулинський. Самої ювілярки не було. Хоча її присутність, здається, не була самоціллю постановників. «Я дуже вдячна долі, що в якийсь із моментів до мене прийшли вірші Ліни Василівни. Потім доля подарувала мені зустріч із поетесою, потім вона прийшла на виставу, згодом ми цілу ніч спілкувалися. Це дари , які треба цінувати. І скільки Бог дав мені таланту, я несу це слово до людей», — каже про свої зустрічі з поетесою Лідія Вовкун.
«Інкрустації» — третя в житті актриси спроба інсценізувати вірші Костенко. Уперше до такого експерименту звернулася, будучи актрисою чернівецького театру. Потім, після переїзду до Києва, була постановка «Моя любове, я перед тобою» — у 2000 році в Молодому театрі, фактично це було приурочення до 70–річчя Костенко. Тоді Ліна Василівна прийшла на виставу.
Нинішня вистава (режисер Олена Шинкаренко) побудована на циклі «Інкрустації» (у друкованій версії він виходив у збірці «Вибране» 1989 року). Це добре знайомі вірші Ліни Костенко: від надривної, неймовірно щирої інтимної лірики (про нього — «Люблю твоє тіло, смагляве тіло, тіло твоє, татуйоване шрамами», про дитинство — «Мені снилась бабуся. Що вона ще жива. Підійшла як у церкві. Засвітила слова») до філософських життєвих постулатів: «Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна...».
До сильних віршів — проста сценографія. Обірване полотнище з ликом Богородиці, на яке час від часу проектують анімаційних птахів, дерева, розбрунькування паростків. Як доповнення — дзвіночки на довгих нитях та два високих стільці, на які актриса у довгій білій сукні, схожій на княже вбрання, сідає перепочити у перерві між декламуванням віршів. Тоді на передній план виходять Галя та Леся Тельнюк, до цієї вистави вони підготували прем’єру — поклали на музику п’ять віршів Костенко. Так народилося п’ять нових пісень, у блюзовій та баладній інтерпретації.
Після виступу трохи втомлена Лідія Вовкун, із оберемками квітів, уже у гримерці поділилася своїми враженнями від вистави: «У мене таке відчуття — все правильно. Можна було нічого не робити. У собі тримати знання цієї поезії. Але ми з дівчатами вирішили подарувати людям наше відчуття Ліни Костенко». У театрі кажуть, що «Інкрустації» увійдуть у репертуар. Хоча коли в Молодому наступний раз покажуть поетичну виставу — достеменно не відомо.
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>