Об’єднані «розкольником»

Минулої суботи кілька десятків представників ВО «Свобода» та «примкнулих» до них активістів громадських організацій патріотичного спрямування влаштували в історичному центрі Полтави ходу зі смолоскипами від пам’ятника Українським загиблим козакам до місця на Соборному майдані, де планувалося встановлення пам’ятника гетьману Івану Мазепі. Саме в день народження останнього ініціатори згаданої акції вирішили нагадати БЮТівській владі міста про огидні «маневри» довкола вже виготовленого за народні пожертви монумента, що «припадає пилом» на території одного зі столичних підприємств більш ніж півроку. Тож дійство, по суті, перетворилося на своєрідний марш протесту проти добре відомої читачам «УМ» новітньої «полтавської битви» з Мазепою мера Андрія Матковського та його соратників.

Голова міської організації «Свободи» Олександр Макаренко повідомив, що в разі невиконання міськвиконкомом вимог стосовно усунення перешкод на шляху бронзового Мазепи до його «законного» місця у центрі Полтави «свободівці» почнуть безстрокове пікетування мерії. Зрештою, з «підручного» каміння, що здавна вважається «зброєю пролетаріату», учасники ходи спорудили символічний «макет» майбутнього пам’ятника. Щоправда, зводити його та мітингувати патріотам довелося за кілька десятків кроків від місця, позначеного в реальних проектах. Бо години за дві до появи «мазепинців» територію окупували два десятки активістів Компартії з червоними прапорами, «антимазепинськими» гаслами, генератором електроенергії, стаціонарним мікрофоном і потужними підсилювачами звуку, з яких линули радянські пісні.

А оскільки «табір» майже впритул наблизився до дзвіниці Святоуспенського кафедрального собору, згадані пісенні «серенади» заважали передовсім суботній службі Божій, яку правили у ті хвилини в храмі. Появу політичних опонентів «червоні» зустріли прокльо­нами й «совковою» музикою. Однак змушені були вислухати нагадування не лише про те, скільки храмів збудував Іван Мазепа і скільки їх знищили комуністи (серед останніх опинився і зруйнований вщент у 1934 році та відбудований уже після здобуття Україною незалежності собор, біля якого відбувався мітинг. — Авт.). Та далі «гарячих» словесних перепалок справа не дійшла: опонентів завбачливо розділили шеренгою міліціонерів. Певно, для «особливо буйних» правоохоронці підготували ще й «автозак», у якому зазвичай возять в’язнів. Але «покататися» в ньому того вечора бажаючих не знайшлося.