Окрiм фактiв своєї бiографiї, Янукович заплямований ще й Кучмою.
Так звана «широка демократична коаліція», вона ж «парламентська більшість», обіцяла вирішити питання з єдиним кандидатом від влади в президенти після завершення проекту «Конституційна реформа». Ясна річ, що Банкова (а саме її голосом говорить ШДК) передбачала успішний для себе фінал прийняття змін до Конституції, за якими майбутній Президент України був би наділений фактично правами англійської королеви, а вся повнота виконавчої влади переносилася б у Кабінет Міністрів. Проте сподіванням Кучми й Медведчука не судилося збутися, і скільки б Леонід Данилович не казав «халва», таки обіцяючи якимось чином завершити політреформу до цьогорічних виборів, солодше йому від цього не стане. Після невдалого голосування у ВР 8 квітня більшість фактично розсипалася, тож потрібно було негайно її якось клеїти, при цьому пускаючи в хід резервний план на президентські вибори. Уже без урахування цілющої для нинішнього режиму політичної реформи. Відтак учора надвечір і було хутко оголошено про те, що на координаційній раді партій, які входять до парламентської більшості, в присутності нинішнього Президента єдиним кандидатом у його наступники було висунуто Прем'єр-міністра Віктора Януковича.
Було боляче дивитися на це видовище. Якщо на виборах—1999 життєрадісного Даниловича наввипередки висували в президенти на другий (хоча, як виявилося пізніше, — перший термін) різноманітні збори співвітчизників у різних місцях — дніпропетровські студенти на нічній дискотеці, донецькі шахтарі імені Засядька тощо, — то цього разу все обмежилося довгим столом в Адміністрації Президента, де Кучма зібрав своїх посполитих для прочухана, «засунув», а заодно і Януковича висунув. Без вогника, без журналістів. Степан Гавриш у фірмовому «барабанному» й позбавленому думки стилі наговорив текст рішення на касету, яку було розповсюджено по всіх підконтрольних телеканалах. У зустрічі взяли участь лідери фракцій і груп Аграрної партії України, Народно-демократичної партії, Партії регіонів, політичних партій промисловців і підприємців України і «Трудова Україна», Соціал-демократичної партії (об'єднаної), «Демократичні ініціативи», «Народний вибір» і «Народовладдя». «Дискусії довгі не проводилися», всі визначилися одностайно, домовившись заодно про свій Карфаген — «програмною установкою для кандидата буде завершення політичної реформи в Україні, внесення змін у Конституцію».
Так звана «більшість», розкладена й деморалізована, виявилася не здатною навіть виконати оголошений раніше намір і висунути власного кандидата на широкому форумі «демократичних сил». Це ще один «доказ» того, що «влада зараз сильна, як ніколи» (цитата з Медведчука). Тільки чомусь її парламентські чільники у парламенті здатні триматися купи під дією не так клею, як вазеліну. А Голова ВР Литвин узагалі став неконтрольованим — в один день зі згаданою «таємною вечерею» на власній «тусовці» заявив, що політреформа реалізована не буде, а кандидатами від влади, імовірно, висунуться, окрім Януковича, ще й Тигіпко, Кінах, Марчук...
Що ж до якихось «народних зборів», то одні позавчора таки відбулися. Звісно, на ощасливленій юнацькими кримінальними звитягами Януковича Донеччині. І так само в «кращому» стилі «темників» у вечірніх новинах було показано фактично однакові сюжети: актив партійних і громадянських організацій підтримав висунення (цитата з резолюції) «сильного і вольового політика, який справою довів уміння творити, який піклується про добробут кожного громадянина і здатного об'єднати народ України». Керівник обласного відділення організації «Громадянський парламент жінок України» на різних каналах хвалила чудову, таку потужну «команду», яка зараз керує в уряді, а сивий ветеран війни на прізвище Будун з орденськими планками, схваливши вибір, висловив переконання: все буде добре, навіть краще, ніж зараз. Куди ж краще — знають пересічні українці, яких на такі збори не запрошують...
За такого неоковирного старту виборчої кампанії у виконанні влади за лаштунками залишився її головний носій — Президент Кучма. Він жодним словом не прокоментував висунення Януковича, хоча й був на тому «вікопомному» зібранні і явно мав що сказати. Втім ясно, що зараз ситуація розгортається не за його та Медведчуковим сценарієм, тож краще притримати язика, аби не ляпнути зайвого. Зберегти шанс для власного маневру. Не позаздриш і есдекам — між третіми термінами двічі Президента Кучми і двічі засудженого Януковича Медведчук вибрав другий варіант, і «СДПУ(о)шникам» нічого не залишається, як наповнювати абревіатуру «широкої демкоаліції» значенням «Шахтар» плюс «Динамо» (Київ)», тобто підпрягатися кіньми у підприємство забурілих «донів»...
Власне, такий примітивний старт влади у «великих перегонах» показав, що всі учасники так званої «ШДК» будуть примусово знеособлені на тлі потреби в перемозі Віктора Федоровича Януковича, чия виборча кампанія буде вагомою й зовсім не такою, якою могла бути в разі реалізації політреформи. Тепер остаточно зрозуміло, що головний «дон» очолюватиме Кабмін до середини листопада й намагатиметься використати «позитив» своєї роботи в найуспішнішому уряді як козир.
Та це все, в будь-якому разі, лише «приказка». «Казка» почнеться за два місяці, коли дійде до офіційного висування. Лідер «Нашої України» Віктор Ющенко в іпостасі «без п'яти хвилин єдиного кандидата в президенти» від свого табору перебуває фактично ще з минулого року. Він уже встиг парирувати на «народження з піни» свого головного конкурента. «Головним опонентом кандидата від демократичних сил на виборах Президента», на думку Ющенка, буде не чисто конкретно Янукович, а «адміністративний ресурс, цензура в ЗМІ і чорний піар». Речниця В.Ю. Ірина Геращенко переказала думку патрона: «Яке б ім'я не носив кандидат від влади — Янукович, Тигіпко, Кірпа, Медведчук, — він автоматично перебирає на себе весь негатив влади і відповідальність за її дії».
Дмитро ЛИХОВІЙ.
Фрагмент з офіційної автобіографії Януковича Віктора Федоровича:
«1950 року народження, українець, із робітників. Громадянин України.
У 1957 році вступив до школи, яку закінчив у 1965 році.
Потім вступив до Єнакіївського гірничого технікуму на відділення «Гірнича електромеханіка». В 1968 році малолітнім був засуджений і направлений у колонію для неповнолітніх.
В 1969 році почав працювати у газовому цеху Єнакіївського металургійного заводу. В 1970 році був засуджений за заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Судимості скасовані.
У вересні 1972 року почав працювати електриком Єнакіївського АТП-04113...»
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
