Литвин пише «Обличчя влади»,

      Якщо раніше голові Адміністрації Президента Володимиру Литвину дорікали тим, що з нього поганий публічний політик, то сьогодні Литвин як Голова Верховної Ради еволюціонував до стану невиправного політичного романтика. Причому досить публічного і з європейськими поглядами на світ. Принаймні таке враження склалося особисто у мене після його виступу і заяв на позавчорашній зустрічі з журналістами центральних і регіональних ЗМІ у Пущі-Озерній під Києвом. Так, наче спікеру набридло плести інтриги (чи боротися з чужими інтригами?) в кулуарах і він вирішив додати досі підкилимному процесу публічності.

      У спілкуванні з журналістами він визнав, що після 8 квітня не зустрічався з главою  Адміністрації Президента Віктором Медведчуком, зате мав декілька розмов з Президентом і стверджує, що до результатів той поставився «по-філософськи». Зокрема, Литвин навів слова Леоніда Кучми напередодні голосування: «Моя позиція відома. Справа за Верховною Радою. Яке Верховна Рада прийме рішення, то буде рішення остаточне, яке не підлягає оскарженню». Водночас у програмній доповіді «Український парламент у дзеркалі вітчизняних ЗМІ» Володимир Михайлович з прикрістю констатував, що не розуміє, як щодо одних і тих самих його дій журналісти можуть робити діаметрально протилежні оцінки. «В одних читаю, що я повністю залежний від Президента і від глави Адміністрації, а в інших — що я працюю на опозицію», — зазначив спікер, який переконував присутніх, що насправді він «працює на парламент», враховує «думки одних і інших», але завжди приймає «таке рішення, яке повинно принести користь Україні».

      Політичний етап «після 8 квітня» Литвин вважає переломним і каже, що як Голова Верховної Ради намагається зробити все, щоб консолідувати депутатів, «щоб парламентаризм в Україні не був знищений». «Я хочу, щоб у парламенті не було таємних домовленостей, які б перетворювали депутатів у кнопкодавів. Кожне рішення повинне бути усвідомлене», — додав при цьому не спікер, а романтик.

      Публічно Литвин позиціонує себе як безпристрасний центрист, критикуючи як опозицію, що блокувала трибуну, так і «більшовиків», які живуть за «темниками». Водночас він послуговується  лексикою Ющенка, висловлюючи турботу про «маленького українця» і хвалить головного претендента на президентське крісло від влади — Віктора Януковича — за те, що з його подачі вчасно прийняли бюджет (мовляв, хоч поганий, зате рано). Проте не визнає, що до створення депутатського об'єднання «Громадянська позиція» має якесь відношення, запевняючи, що дізнався про нього, коли побачив реєстраційні документи.

      Окрім того, тепер він більше довіряє засобам масової інформації, ніж політикам. «В останній час я переконався у продажності українських політиків. Вони говорять одне, мають на увазі інше, а думають обов'язково третє», — каже Литвин, який вірить, що саме діяльність журналістів є найпрозорішою, а результати їхньої праці найдоступнішими. Водночас те, як газети пишуть про спікера і Верховну Раду, головному парламентарію здебільшого не подобається.

      Спікер заперечив інформацію про те, що деякі депутати входять до сесійної зали з пістолетами. Хоч і визнав, що 28 народних обранців  мають нарізну короткоствольну зброю. «Коли депутат заходить до Верховної Ради, він здає зброю у спеціально обладнану кімнату, а  коли виходить, забирає її», — пояснив В. М., додавши: «Ви можете уявити, що було б, якби занесли зброю у сесійну залу в запалі дискусій. Там би навіть трибуна не врятувала, навіть якби я упав на землю». Щоправда, у завсідників під куполом існує інша проблема — помічники народних депутатів, які часто насправді працюють  охоронцями, тому з'являються в кулуари при повному озброєнні.

      Утім, можливо, про всі ці перипетії незабаром можна буде почитати, якщо на письмі спікер виявиться таким же відвертим і емоційним, як у спілкуванні з журналістами в середу. Голова ВР зізнався, що пише книгу про політичні події 1994—2004 років. Її робоча назва — «Обличчя влади» — в більшості присутніх одразу проасоціювалася з назвою фільму Андрія Шевченка про вуличні протести 2001 року. За словами спікера, він хоче написати «про все чесно», хоча й розуміє, що це буде дуже складно, оскільки йтиметься про діючих політиків. «А коли підбираєшся дуже близько до обличчя влади, випадково можна отримати по фізіономії», — відзначив автор майбутнього бестселера. Спікер парламенту зізнався, що для своєї майбутньої книги він уже сформував величезний архів з різних документів, зокрема, статей, публікацій та інтерв'ю, хоча в основному покладається на власну пам'ять. Залишається сподіватися, що на цей раз обійдеться без провалів у пам'яті Голови, наприклад , щодо  вищезгаданих акцій протесту.