Сніг зійшов разом з асфальтом
Для столичного водія Івана щоденна поїздка на машині — суцільний стрес. «Дороги просто жахливі, — каже він. — Нещодавно, коли я їхав Верхнім валом, після чергової ямки з колеса відлетів ковпак, трохи погнувся диск. Але і без окремих пригод дороги повільно і впевнено «вбивають» підвіску, і вона служить значно менше. Часто трапляються й аварійні ситуації через погані дороги. Уже кілька разів доводилося екстрено гальмувати чи вирулювати, коли спереду хтось раптово об’їжджав ями». А от для Олександра київські дороги вже коштували одного колеса: «Коли їхав Московським мостом, потрапив у котлован. У результаті — зламаний диск, порвана резина. Нині треба їхати в сервіс, щоб дізнатися, які ще трапилися тоді пошкодження». В Івана та Олександра «колег по нещастю» — хоч греблю гати. Але миритися з нашими дорогами водії не збираються.
Харківські автомобілісти, наприклад, оголосити акцію «Нема доріг — нема податку». Вони збираються демонстративно відмовитися від сплати транспортного збору, протестуючи проти жахливого стану доріг. Подібні настрої є й серед київських водіїв: «Ми платимо гроші за послугу. А її не отримуємо, то нащо ж платити гроші?» Днями на «круглому столі» «Чи вдасться відремонтувати дороги після зими в Києві?» голова Комітету прямої дії Дмитро Гнап порекомендував директору «Київавтодору» Георгію Глінському подумати про персональну охорону: «Це не погроза, а така вам дружня порада, виходячи з настроїв київських водіїв».
Георгій Глінський погоджується, проблеми є. «Коли щоразу навесні ми кажемо про те, що дороги в жахливому стані, це дійсно так. Існують так звані міжремонтні терміни середнього, поточного чи капітального ремонту, ми маємо їх дотримуватися, незалежно від того, у якому стані дорога». За нормативами, ремонтуватися дорога має щонайменше кожні п’ять років.
Але зараз ці терміни порушуються.
Погода не дає латати дірки
Що ж заважає комунальникам якісно ремонтувати дороги? Причини прозаїчні: тут і безгрошів’я, і велика кількість автомобілів. За словами Георгія Глінського, щорічно Київ отримує близько 200 мільйонів гривень транспортного збору, 30% якого йде на область, решта — на місто. Нині, замість очікуваних 170 мільйонів гривень, «Київавтодор» отримає лише 128. Виходячи з того, що «гарячий» ремонт коштує 100—110 гривень за квадратний метр, цих грошей вистачить лише на незначний шмат доріг. «Ми очікуємо: якщо всі гроші надійдуть, ми зможемо відремонтувати 700 тисяч квадратних метрів, решта піде на капітальний ремонт. Також плануємо витратити ще 3 мільйони гривень пониження тротуарних каменів у місцях пересування людей з вадами руху. Крім того, розмітка — дуже важливий елемент для безпеки руху, на який ми щорічно витрачаємо близько 12—13 мільйонів гривень. В останні роки дорогу ми розмічаємо «холодним пластиком», який коштує у десять разів дорожче за звичайну фарбу, але слугує близько 3 років», — каже директор «Київавтодору».
Загалом, переконують комунальники, з початку 2010 року на проїжджій частині вулиць і доріг столиці вже виконано значний обсяг робіт із ліквідації вибоїн — загалом на 25 тисяч квадратних метрів. Для виконання цих робіт задіяно 20 дорожньо–ремонтних бригад.
Але взятися «по повній» за латання доріг поки що не можна — погода не дозволяє. Технологія ремонту потребує сухої дороги. «Якщо все станеться так, як прогнозують синоптики і з кінця наступного тижня у нас встановиться тепла погода, можна буде розпочинати ремонт доріг. До 20 квітня ми плануємо завершити роботу на основних магістралях. У першу чергу завершимо реконструкцію і будівництво об’єктів, що були початі в попередні роки — Московської площі, естакади на Набережно–Хрещатицькій, капремонт проспекту Палладіна і вулиці Олени Теліги. Крім того, планується почати капітальний ремонт мосту Метро», — сказав пан Глінський.
Якість доріг ніхто не контролює
Тим часом київрадівські опозиціонери не надто вірять у райдужні перспективи європейських доріг у Києві. На думку Володимира Бондаренка, керівника апарату Блоку Кличка в Київраді, шансів повністю виконати обіцянку й закінчити ремонт доріг нема: «Коли сьогодні надходження до бюджету не перевищують 60%, лише дуже великий оптиміст може сподіватися на якісний ремонт доріг. Варто простежити тенденцію: останні роки на будування доріг виділяється приблизно однакова сума, але при цьому не враховується рівень інфляції, тож реальних коштів стає все менше». А от економіст Ігор Луценко бачить проблему значно глибше. На його думку, позитивні зрушення неможливі, поки в місті не існує органу, який би контролював роботу київських шляховиків. «Нині «Київавтодор» сам себе контролює, тож фінанси використовуються не належним чином. Це системна проблема, типово радянський підхід, коли виділяють гроші і одне підприємство їх витрачає. Я вважаю, що має бути інстанція з політичною відповідальністю, яка виступає розпорядником коштів і замовляє на відкритих тендерах послуги. Коли буде конкуренція, тоді ми будемо впевнені, що наші дороги належної якості. Наприклад, коли дорогу замовляють приватному замовнику, після закінчення робіт структура, що контролює, має приїздити і перевіряти дорогу через кожні 10 метрів. Якщо якихось норм не дотримано, то нехай підрядник знімає асфальт і сам робить нову дорогу за свої гроші».
ДО РЕЧІ
Якщо ви потрапили в аварію через погане покриття дороги, можна спробувати повернути гроші за ремонт авто через суд. Однак спершу треба довести, що аварія сталася саме через погане покриття. Так, за словами Георгія Глінського, з початку року вже трапилося п’ять таких аварій і трьом їх учасникам справді повернуто гроші. А Дмитро Гнап стверджує, що його організації відомо більш як про сотню аварій, які трапилися через погані дороги.
