Непершоквітневий «розіграш»

«У результаті спрямованого проти нього теракту в Цхінвалі загинув очільник Південної Осетії Едуард Кокойти. Російські війська у відповідь вторглися в Грузію. Аеропорти і морські порти бомбардують російські ВПС, населення прикордонних районів у паніці залишає свої оселі. Уряд евакуйовано, президента Михаїла Саакашвілі вбито, на чолі держави став Народний уряд на чолі з Ніно Бурджанадзе»...

Переглянувши в суботу ввечері такий «спецрепортаж» на одному з центральних каналів країни, грузинські телеглядачі в паніці хапалися хто за валідол, хто — за дітей–документи–речі, щоб тікати із «зони ймовірних авіаударів». Щоправда, майже одразу з’ясувалося: страшний сюжет — це не справжній репортаж, а лише інсценізація можливого розвитку подій у Грузії внаслідок російської інтервенції. Про це телекомпанія «Імеді», якій належить авторство скандального «спецвипуску новин», повідомила через півгодини після його початку. Проте спростування помітили не всі, і щонайменше до ранку в країні панували панічні настрої.

Росія й опозиція: це — провокація від Саакашвілі!

Що це було і з якою метою зроблено? Тепер найрізноманітніші варіації на цю тему публікують і грузинські, й іноземні, і, з особливою (зло)втіхою, прокремлівські російські ЗМІ. (Зауважмо: програма вийшла грузинською мовою, детального її перекладу на російську, зрозуміло, під час ефіру не було, тому всі обговорення у російській пресі ґрунтуються переважно на інформації із «зіпсованого телефону» та/або суб’єктивних пропагандистських інтересах конкретного засобу масової інформації чи журналіста). Одні наводять дані про сотні дзвінків до «швидкої допомоги» й навіть кілька смертей, до яких призвели «злочинні дії журналістів «Імеді». Інші, посилаючись на слова медиків, це заперечують — мовляв, викликів було не більше, ніж завжди. І паніка тривала не так уже й довго та була не такою вже і сильною — розумні люди заспокоїлися одразу, неуважні — після численних спростувань від самої телекомпанії, представників грузинської влади й Едуарда Кокойти, який наголосив, що на грузинсько–південноосетинському кордоні все спокійно.

Як окремо наголошує «путінська» преса, такий сюжет не міг вийти в ефір без відома президента Грузії Михаїла Саакашвілі, а отже, це він «злочинно лякає Росією свій народ».

Після смерті її попереднього власника, олігарха Бадрі Патаркацишвілі, телекомпанію «Імеді» нібито продали іноземному капіталу. Однак багато хто вважає, що насправді канал залишився під контролем грузинської влади. Згодні з цим і опозиційні до Саакашвілі сили, які провели під будівлею, де розташований офіс «Імеді», мітинг протесту, вимагаючи відкликати у телекомпанії ліцензію. За різними оцінками (з боку влади і з боку опозиції), на акцію, де, зокрема, виступала і згадана в сюжеті Ніно Бурджанадзе, прийшло від 200 до «близько тисячі» людей. Нагадаємо, незадовго до того Бурджанадзе з’їздила в Москву, де дуже мило поспілкувалася з прем’єр–міністром РФ Володимиром Путіним. Що викликало вельми не однозначну реакцію на її грузинській батьківщині.

Саакашвілі та «Імеді»: це — дурість і помилка

Сам Михаїл Саакашвілі відреагував на випуск резонансної програми «Хроніка» різко. Зокрема, назвав його «дуже неприємним» і наголосив, що «це треба було зробити інакше», а сюжет «обов’язково супроводити написом про інсценізацію». «Навіть моя бабуся злякалася, коли повідомили, що мене вбили, хоча незадовго до того ми з нею бачилися», — зізнався Саакашвілі. Водночас президент зауважив, що цей фіктивний репортаж «був надто наближеним до можливої реальності», і це — справді страшно.

Упродовж наступного дня майже всі програми «Імеді» супроводжував рухомий рядок із вибаченнями за скандальний «спецрепортаж». Окремо вибачення у громадян попросив генеральний директор телекомпанії Георгій Арвеладзе (соратник Михаїла Саакашвілі по партії «Національний рух»), наголосивши на тому, що журналісти, які готували сюжет, повинні були неодноразово наголосити: це лише інсценізація, а не правдиві події.

Водночас, як повідомляє інтернет–видання «Грузія он–лайн», у відставку Арвеладзе не збирається. «Залишаючись на нинішній посаді, у мене краще вийде захищати Грузію, — наголосив гендиректор «Імеді». — Я взагалі не розглядаю будь–яких кадрових змін на каналі. Ми всі разом повинні врятувати майбутнє Грузії».

Журналісти й міжнародна спільнота: це просто неетично

Поки політики по обидва боки російсько–грузинського кордону використовують цю досить не однозначну ситуацію на свою користь, журналісти обговорюють іншу проблему — етичну. Абстрагувавшись від політичної мети, яку переслідували ініціатори сюжету і його критики, медіа–експерти наголошують: автори «Хроніки» порушили етичний кодекс журналіста, згідно з яким використання постановочних сюжетів у новинах та суспільно–політичних програмах припустиме лише в тому разі, якщо на цьому моменті дуже чітко й наполегливо наголошено. Тож якщо хтось із телеглядачів надумає подати на «Імеді» в суд, то правильно зробить.

«Таким, що не відповідає журналістським стандартам, не сприяє зміцненню безпеки країни і є безвідповідальним за своєю формою», назвав «спецрепортаж» про вторгнення російських військ у Грузію і посол США у Тбілісі Джон Баас.

З іншого боку, вся ця ситуація довела, що свобода слова у Грузії існує й процвітає, адже свою думку з приводу сюжету могли висловлювали всі без винятку. І, схоже, висловлять іще не раз.