Степан Бандера, внук легендарного Провідника ОУН, готовий віддати Президентові України орден Держави — додадок до звання Героя України, посмертно вручений лідерові націоналістів попереднім главою держави. У зверненні на адресу Віктора Януковича Бандера–молодший пропонує обмін: «Я поверну нагороду Героя України, якщо ви віддасте маєток «Межигір’я».
Президент Віктор Янукович «пішов на регіони»: першим обласним очільником, якого він звільнив, став черкаський голова Олександр Черевко. Причини звільнення в тексті указу, датованого п’ятницею, не вказано. Вона з’явилася в коментарях заступниці голови адміністрації Президента Ганни Герман: мовляв, рішення Президента продиктоване вкрай незадовільним станом справ у Черкаській області, зокрема в Шевченківському заповіднику в Каневі, де Янукович побував 9 березня. Президента вразили недбальство, безвідповідальність і байдуже ставлення до національної святині. Натомість «нашоукраїнець» говорить про «політичну розправу».
На етапі формування комуно«регіональної» коаліції та й по його завершенні, щодня, як не в сесійній залі ВР, так із телеекранів соратники Тимошенко звинувачують у зрадництві деяких недавніх колег із фракції НУНС. І небезпідставно. Бо мартиненки, третьякови, жванії та їм подібні не раз демонстрували мистецтво продаватись за шматок «Енергоатома» чи за якийсь інший «дешевий сир» із владної руки. Тож і тепер, щоб не лишитись біля розбитого корита, чимдуж побігли догоджати новим фаворитам. Утім цього разу не зовсім склалося, «регіонали» обходились і без їхніх голосів.
Напевно, жодного українського політика не називали публічно такою кількістю «епітетів», як одіозного Дмитра Табачника. «Україножер», «ксенофоб», «фашист», «дешевий клоун», «казнокрад, який тільки й уміє книги та картини «тирить» із українських музеїв» (до речі, так «похвалив» Табачника його нинішній колега по уряду, віце–прем’єр Борис Колесников) — це лише скромний перелік характеристик знаного професора. «Всенародну любов» доктор історичних наук здобув завдяки своїй послідовній антиукраїнській політиці. Тож небайдужа громадськість оголошує «АнтиТабачну кампанію» і вимагає «викинути Табачника на смітник історії». Просто з крісла міністра освіти.
