З цього приводу думки розділилися. Якщо навчання у середній школі триватиме 12 років, то за цей період молоді люди повинні отримати не тільки середню освіту, а й набути робочу професію. Якщо в загальноосвітній школі діти протиратимуть штани 12 років, то рівень їхніх знань не покращиться. Сьогодні, аби дитина успішно пройшла тестування, батькам треба наймати репетитора...
Чи треба сьогодні робити крок уперед, два кроки назад?Чи слід нині всіх дітей мордувати 12 років у загальноосвітній середній школі? Ні, потрібно після 8–го або 9–го класу надати батькам та їхнім дітям змогу визначитися — продовжувати навчання в гімназії, профорієнтованому ліцеї, технікумі, училищі або професійному училищі (середньому). Таким чином, за Міжнародною стандартною класифікацією освіти (ISCED), норму тривалості освіти в Україні буде дотримано.
Після закінчення середніх профорієнтованих закладів учні краще зможуть зрозуміти, який вибрати ВНЗ, яку спеціальність набути. Перш ніж рекомендувати закінчувати профорієнтований навчальний заклад, потрібно виправити помилки, допущені в процесі реформування освіти в Україні. Народ переконався, що під реформуванням розуміємо руйнування. Що ми тільки власноруч не зруйнували в Україні!
Помилкою можна вважати зарахування середніх технічних закладів (технікумів) до числа вищих навчальних закладів і поширення на них усіх вимог, що висувають до ВНЗ. Технікуми не мають ані відповідного педагогічного складу, ані методичного забезпечення, ані технічної бази.
Технікуми не можуть себе забезпечити з технічних предметів сучасними підручниками, виданими українською мовою.
Ще більшої помилки припустилися при розробці навчального плану для середнього навчального закладу.
Так, наприклад, навчальний план 20–річної давнини для технікуму залізничного транспорту зі спеціальності «Електрозв’язок на транспорті» на базі неповної середньої освіти передбачав 27 предметів. За новим навчальним планом для цієї ж спеціальності передбачається вже 57 предметів. За рахунок скорочення обсягу в годинах для вивчення фахових предметів увели такі предмети, як філософія, політологія, теорія економічних знань тощо. Учні 14—15 років такі дисципліни ще не сприймають. Отже, даремно затрачено час.
Один з попередніх міністрів освіти і науки сказав, що постіндустріальний період закінчився — настав період гуманітарно–інформаційний. Це негативно вплинуло на стан технічної освіти в Україні. Як наслідок, якість підготовки фахівців різко знизилася, популярність технічних ВНЗ упала.
Потрібно середнім технічним закладам повернути їхній попередній статус, наповнити навчальний процес необхідним змістом. Державні технічні навчальні заклади напряму повинні бути підпорядковані відповідним галузевим міністерствам. Їх не можна відсторонювати від планування підготовки фахівців, від розробки навчальних планів, програм із фахових предметів. Окремі галузі повинні організовувати випуск методичних посібників, підручників, як це було раніше. Для укладання навчальної літератури треба залучати як викладачів ВНЗ, так і фахівців із виробництва. Кожна галузь повинна сама визначати, яких і скільки фахівців їй потрібно.
Кошти, що виділяють на державне замовлення, слід використовувати раціонально: випускники мусять за призначенням відпрацювати визначений період. Можна практикувати кредитування навчання підприємствами, після закінчення ВНЗ студенти повинні відпрацювати на підприємстві й компенсувати затрачені кошти.