«Була ніч, ми спали, аж тут раптом прийшли вони і почали стріляти... Сестричок застрелили одразу, маму зарізали вже надворі, а тата довго били, а далі я втік і нічого не бачив»... Такі жахливі свідчення вцілілих мешканців кількох селищ на околиці нігерійського міста Джос у штаті Плато, які постраждали від міжконфесійної різанини, цими днями публікує іноземна преса. Жорстоку розправу над іновірцями–християнами в ніч із суботи на неділю влаштували місцеві мусульмани. Їхніми жертвами стали переважно жінки, старі та діти, які не могли втекти від озброєних рушницями та мачете нападників. За різними оцінками, загинуло від 300 до 500 людей.
Джос уже не вперше стає ареною міжрелігійних конфліктів. Півтора місяця тому між різноконфесійними мешканцями цього району, які колись цілком мирно мешкали пліч–о–пліч, спалахнули сутички, внаслідок яких загинули щонайменше 460 людей. Штат Плато розташований у так званому Середньому поясі Нігерії, на північ від якого мешкають мусульманські, а на південь — християнські племена. Загалом у поліетнічній державі, яка налічує близько 250 народностей, мешкає 50 відсотків мусульман та близько 40 відсотків християн. Решта громадян Нігерії зберігає первісні африканські вірування в духів.
Після недільної трагедії правоохоронці заарештували 95 представників народності фульбе, яких звинувачують у винищенні сусідів із племені бером. Попри те що фульбе сповідують іслам, а бером — християнство, місцеві аналітики не радять обмежувати причини ворожнечі суто релігійною площиною. За їхніми словами, значну роль відіграє також одвічна боротьба за територію: постраждалі християни займаються землеробством, а нападники–мусульмани як скотарі ведуть кочовий спосіб життя, потребуючи земель для випасання своєї худоби.
За наказом тимчасового виконувача обов’язків президента Нігерії Гудлака Джонатана, нині зону конфлікту патрулюють військові та посилені наряди поліції. Тим часом Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй Пан Кі Мун закликав сторони конфлікту негайно припинити криваві сутички і «проявити максимум стриманості», а релігійних лідерів — спільно знайти прийнятне рішення цієї проблеми.