Свято краси і гламуру

«Незважаючи на популярність жанру, дотепер в Україні не було створено жодного вітчизняного україномовного мюзиклу з оригінальним сюжетом і авторською музикою. Вистава «Глорія» стане першим таким твором, із дотриманням усіх законів жанру», — запевняє Марко Бровун, художній керівник Донецького національного академічного українського музично–драматичного театру. Нову постановку покажуть уже за пару днів — якраз на 8 березня. «Це буде справжнє свято краси й гламуру», — зазивають в адміністрації театру потенційних глядачів, спокушаючи їх різними приємними несподіванками.

«Глорія» — це історія кохання, такого собі службового роману, розказана мовою вокалу та модернової хореографії під авторську музику молодого композитора Юрія Квасниці. Молодий, талановитий, але скромний фотограф (артист Володимир Квасниця) безмежно закоханий у чарівну й сувору Глорію (Вікторія Кривощокова) — боса редак­ції гламурного видання. Працюючи під одним дахом, головні герої належать до абсолютно різних світів, і основна інтрига в тому, чи дізнається сувора редакторка про палкі почуття хлопця. Автор музики Юрій Квасниця зауважує, що саме темі втраченого кохання йому хотілося присвятити цей твір.

У виставі задіяні близько 50 співаків та артистів балету. Постановку танців здійснив балетмейстер Василь Маслій. «На репетиціях для кожного з нас доводилося щось робити вперше, експериментувати. Скажімо, мені як хореографу довелося працювати не лише з танцівниками, а й із вокалістами. Тому я був змушений враховувати їхню специфіку — проте було цікаво. Я намагався зробити яскраве динамічне видовище, щоб глядач не лише зрозумів фабулу спектаклю, а й отримав естетичне задоволення, зміг відпочити», — розповідає про тонкощі хореографії балетмейстер. Режисером–постановником мюзиклу виступив Вадим Пінський. Артистів–вокалістів готувала хормейстер Тетяна Пащук. Декораціями та костюмами займався Володимир Медвідь. Автор лібрето — відома українська письменниця, лауреат конкурсів «Коронація слова» і «Смолоскип» Анна Багряна.

Практично всі, хто побував на репетиції «Глорії», в один голос відзначили високу виконавську майстерність вокалістів, якість звуку і, звичайно, видовищність хореографії.

Про кошторис мюзиклу художній керівник театру скромно мовчить, хоча відомо, що вистава ще до свого початку заробила на себе «копійку»: проект здобув грант Донецької обласної ради на підтримку творчої молоді. Крім того, генеральним спонсором постановки, за доброю традицією, стала корпорація «Індустріальний Союз Донбасу».

Уже зовсім скоро донецький театр планує показати нове дітище мешканцям Луганська, Маріуполя та Макіївки. Оцінити оригінальний мюзикл зможе й вибаглива столична публіка — у вересні «Глорію» привезуть у Київ.

ДО СЛОВА

Інші мюзикли в Україні: спроби «Екватора» й «Па»

До 2000–х у нас ніхто не ризикував взятися за цей музичний жанр, що здобув популярність у 1960–х роках на бродвейській сцені. Розворушив ситуацію американський бізнесмен Алан Холлі, який працював у команді Кемерона Макінтоша, продюсера легендарних «Кішок». Заробивши капітал на продюсуванні 30 мюзиклів, Аллан Холлі у 2003 році ініціював першу на наших теренах постановку в цьому жанрі — усім відомий «Екватор». Автором постановки і композитором виступив Олександр Злотник. Тексти написав Олександр Вратарьов. Діалогів не було, замість них у деяких місцях звучав реп. У мюзиклі брали участь понад 50 осіб, серед них: Гайтана, Світлана Лобода, Тіна Кароль, Денис Барканов, Тарас Лучанко, Юрій Ковальчук і балет «А–6». Але «Екватор» не відбив вкладених у нього коштів.

У 2007 році у концерт–холлі «FreeДом» Олена Коляденко з балетом «Фрідом» за два місяці поставила мюзикл «Па» — іронічно–романтичну комедію про кохання людей, які живуть в абсолютно різних середовищах і не мають нічого спільного між собою. Головні ролі станцювали Владислав Яма й Олена Шоптенко. Сусанна Джамаладинова (Джамала) і Владислав Левицький співали кубинське ска, класику, джаз Чикаго 30–х і французький шансон. За короткий час «Па» встигла побачити більша частина Києва. Чому мюзикл більше не в репертуарі, Джамала якось пояснила так: «Він із недешевих у плані складу, квитків, тому це невигідно. Потрапили на кризу».

Ще одна спроба вкорінити мюзикл на українському ґрунті належить Олені Шоптенко і Дмитру Дігусару. Наприкінці минулого року вони презентували проект — театр танцю «Кітч», стилізований під фільм «Місто гріхів». У ньому мало танцювати п’ять пар із проекту «Танцюю для тебе». Але «Кітч» залишився на стадії презентації.