Незважаючи на те, що майже два з половиною роки віддiляють Білорусь від запланованих на кінець 2006 року президентських виборів, сьогодні будь-який ледь помітний крок будь-якої більш-менш помітної персони з політичного бомонду трактують й аналізують у проекції на можливу участь у передвиборчій кампанії. Голова парламентської фракції «Республіка» генерал Фролов, опозиційний скандаліст есдек Микола Статкевич, опальний колишній ректор Білоруського державного університету Казулін, керівник Об'єднаної громадянської партії Анатолій Лебедько, — ці люди найбільш виразно дають зрозуміти, що всерйоз думають про президентські лаври. Уголос же про свої наміри вони, з тактичних мiркувань, поки не говорять. Тому заява колишнього фінансового «олігарха» ще кілька місяців тому — до розриву з Об'єднаною громадянською партією — голови її політради Андрія Климова про те, що він братиме участь у передвиборчій кампанії-2006, пролунала мов грім серед ясного неба. По-перше, подібного ніхто не очікував, хоча Климов є однією з найпомітніших фігур білоруської опозиції. По-друге, Андрій Климов сказав, що не братиме участі в нинішніх виборах у парламент (які, до речі, він переможно виграв у 1995 році), тому що це бачиться йому безглуздим у світлі його подальших грандіозних планів. «Білорусі потрібен зараз диктатор, але освічений, такий, як я», — одна з «козирних» фраз у виступах Климова в цьому році. Деякі аналітики вже заговорили про те, що Климов позначився як кандидат у президенти, якого можна порівнювати з Віктором Ющенком — «чарівний і привабливий», до того ж надзвичайно різниться серед усіх інших кандидатів завдяки своїй незаперечнiй харизмi.