Як наблизити транспортну інфраструктуру столиці до стандартів Європейського Союзу, в Україні знають. Про те, що заважає подолати відстань від теорії до практики, йшлося під час «круглого столу», зініційованого Інститутом трансформації суспільства. Плани київського керівництва та реальність щодо розвитку інфраструктури так само відділяє чимала відстань. Аби нагадати столичним чиновникам про нестачу вольових зусиль у цьому напрямі і зроблені помилки, товариство «почастували» ксерокопіями попередніх інтерв'ю представників мерії. Поки що більш-менш успішно втілюється план будівництва підземних гаражів при спорудженні нового житла. Проте багато чого з інших добрих намірів є далеким від завершення.
Скажімо, так і не справдилися задуми щодо Об'їзної дороги, не розв'язано як належить проблему транспортного сполучення між правим і лівим берегами, ще звичнішими стали затори у центрі столиці, а питання маршруток перейшло у площину «вендети» між приїжджими водіями і комунальними транспортниками. На часi комп'ютеризація транспортного сполучення в столиці. А втім Києву, як вважають деякi фахiвцi, потрібна не одна новація, йому потрібна дорожня «революція». Досі тут не створено концепції розбудови транспортної інфраструктури міста.
А починати треба з того, з чого розпочинається день майже кожного городянина — з комунального транспорту. З-поміж найближчих перспектив для гаманця киянина — прогнозоване місцевою владою підвищення тарифів на метро і наземний транспорт. Так от, існує думка, що цього можна уникнути, якщо здійснити санацію метрополітену (скажімо, розібратися, наскільки тут необхідно встановлювати теле- і відеокамери), створити єдину транспортну компанію, яка обслуговуватиме пасажирів, і впровадити в ній кризовий менеджмент.
І все ж, чим найперше відрізняється київська транспортна інфраструктура від тієї, яка є в країнах Європейського Союзу, то це наявністю маршруток. Завдяки їм мільйони столичних жителів досить легко розв'язують для себе питання дорожнього сполучення. Водночас Київ потерпає від скупчення маршруток, часто нетутешніх, у місцях стоянок. А ще з київських вулиць витісняють трамваї, хоча в ЄС цей традиційний вид транспорту переживає друге народження. Експерти також звертають увагу на те, що на західноєвропейських автомагістралях штрафи за порушення правил дорожнього руху починаються від 20 євро. В Україні штрафи набагато менші (через те, мовляв, що коли будуть більшими, то пенсіонери не зможуть їх сплатити). Крім того, наші західні сусіди не заганяють пішоходів під землю, бо вважають, що там краще почуватимуться авто, а не люди. У нас — навпаки.
Влада на Печерських пагорбах має намір вирішити транспортні «заковики» з допомогою так званого державного класифікатора соціальних стандартів. Цей документ уже затверджено у Міністерстві праці. У відповідності з класифікатором розроблятимуть транспортні стандарти. А це низка технологічних завдань, передусім інфраструктура парку, якість диспетчерського управління (кілька років тому від нього відмовилися) тощо. Зрештою, потрібна відкритість в обговоренні транспортних проблем, що є складовою муніципального менеджменту як такого. Але це вже тема для іншої розповіді.