Горе з розуму

      Українська наука ще за радянських часів здатна була давати «продукцію» на рівні світових стандартів і вище, і не її провина, що система не вміла використовувати інтелект наших науковців належним чином. Є навіть підстави сумніватися, чи партійні керманичі взагалі уявляли, з чим мають справу. В усякому разі в архівах наших науково-дослідних інститутів зберігаються тисячі незапитаних і досі розробок. Які привертають неабияку увагу закордонних фахівців. На Заході вже сьогодні функціонують національні програми, спрямовані на ефективне використання наукового потенціалу пострадянського простору, а отже — і надбань України. Адже кожний четвертий патент колишнього СРСР мав українське походження. Утім і сьогодні не бракує такого ж класу винаходів та відкриттів.

      За даними прес-служби Управління СБУ в Луганській області, пару років тому співробітники одного з державних НДІ, працюючи над виконанням офіційно укладеного контракту із закордонною фірмою, зробили відкриття у дуже важливій, як на сьогодні, галузі — вони розробили новітню технологію знезараження гербіцидів, пестицидів та іншої хімічної «нечисті». Згідно із законодавством України (зокрема із Законом «Про власність»), наукова розробка, створена в державному НДІ, стає державною власністю. Тому керівник проекту не мав жодного права вивозити документи з тематики своєї роботи за межі країни. Проте він це зробив за наказом одного з керівників інституту (а інші просто не були поінформовані про відкриття).

      Іноземна сторона, зацікавлена в новій технології, заплатила за реєстрацію патенту у своїй державі, а заразом і за його зміст. При цьому українці, зареєструвавши технологію за кордоном на своє ім'я, як її винахідники, не забули включити в патент у такій же якості іноземних партнерів. Наслідком даної операції стало підписання угоди з однією великою компанією про продаж патенту за кількасот тисяч доларів за умови отримання в подальшому чималого відсотка від прибутку. Сказано ж — уміють наші науковці працювати за західними стандартами. Особливо зважаючи на те, що прибутки обіцяли бути багатомільйонними.

      Однак є підстави не лише порадіти кмітливості начальників від науки, а й поговорити на теми моралі. Адже була суттєва різниця між кількістю потенційних мільйонерів і тих, хто був задіяний у роботі над темою. І не на користь перших. Можна, звичайно, посперечатися про внесок кожного з учасників проекту, однак час уже було згадати й про трактування подібних випадків українським законодавством. Цим і зайнялися співробітники Луганського управління СБУ.

      Виявилося, що Закон України «Про захист прав на винаходи та корисні моделі» передбачає реєстрацію винаходів за межами рідної держави лише після узгодження з Державним комітетом України з питань інтелектуальної власності («Держпатентом»), а передача прав власності на них — тільки після реєстрації в даному відомстві. Не забули про проблему і розробники Кримінального кодексу. Згідно зі статтею 330 КК передача чи збирання відомостей, що мiстять конфіденційну інформацію, яка є державною власністю, карається позбавленням волі терміном до 8 років. Оцінивши навислу над ними загрозу, продавці патенту не стали пручатися і погодилися співпрацювати з українськими правоохоронними органами. Як наслідок, у відповідь на звернення останніх до патентного бюро держави-покупця технологія була повернута «додому». Є, щоправда, проблеми з оцінкою втрат від її закордонної «прогулянки», оскільки вдома ніхто не робив експертної оцінки винаходу.

      Утім, здається, є в цій історії й позитивні моменти. Фірма, що купила патент, почала впровадження нашого «ноу-хау». Там уже повним ходом ідуть пуско-налагоджувальні роботи. А це означає, що та частина прибутку, що мала осідати в кишенях «винахідників», надходитиме до державної скарбниці — це ж державна інтелектуальна власність.