А назло!

      Тим, хто зараз в Україні при владі, без НЕГАЙНОЇ реформи — політична смерть. І, судячи з реакції на провал вистражданих змін до Конституції, вони вперто шукають бодай якусь можливість реанімувати своє дітище. Скажімо, фракція НДП запропонувала, починаючи з наступної сесії Верховної Ради, поновити склад парламентської Конституційної комісії, відновити її роботу та підготувати новий погоджений законопроект щодо внесення змін та доповнень до Конституції. Саме так сказано в розповсюдженій «народними демократами» заяві, де йдеться також про те, що «НДП виступає за необхідність погодження і схвалення комплексного плану реалізації політичної реформи, який має складатися із законопроекту про внесення змін та доповнень до Конституції та з пакета законопроектів стосовно судової реформи, розвитку самоврядування, діяльності виконавчої влади тощо, з попереднім визначенням термінів їх розгляду ВР». Окрім того, фракція пропонує на час підготовки нового проекту домовитися про мораторій щодо змін до нового виборчого законодавства, яке було схвалене у березні-квітні 2004 року, й висловлюється «за внесення на розгляд і прийняття парламентом проекту постанови про створення Конституційної асамблеї на чолі з Головою ВР». Асамблея, як вважають «двічі народні», може бути проведена вже навесні наступного року.

      Ендепісти, мовляв, попереджали колег, що робота з підготовки доленосного для реформи рішення ведеться «кулуарно й несистемно», але їх ніхто не слухав. Натомість Прем'єр-міністр Віктор Янукович, здається, перелякався, що його звинуватять у провалі голосування (як уже припускала «УМ», семеро представників підконтрольної главі уряду фракції «Регіони України» не проголосували саме тому, що не хочуть бачити Януковича Президентом з обрізаними повноваженнями), і тепер активно й демонстративно наполягає на неодмінному проведенні конституційної реформи.Звісно, прикро, що законопроект зі змінами не пройшов через ВР, але, на думку Прем'єра, це «не означає, що зміни Конституції закінчилися».

      Так чи інакше, «більшовики» з подачі своїх парламентських і позапарламентських керівників продовжують наполягати на тому, що проект змін до Конституції треба переголосувати. Звісно, без поправок Мороза. Бо, за словами постійного представника Президента у ВР Олександра Задорожнього, «це був законопроект 4105, але зі змінами, бо будь-яке уточнення є зміною». Словом, реформа, але не зовсім та. «Обговорюючи моменти, пов'язані з голосуванням, ми (це більшість членів тимчасової комісії і постійно на неї запрошені) виходили з того, що внесення будь-яких змін унеможливлює остаточне схвалення, — пояснив кореспондентові «УМ» Задорожній. — Нагадаю, стаття 155 Конституції містить норму, згідно з якою, на наступній черговій сесії остаточно схвалюється попередньо схвалений законопроект. Оскільки виникли такі різні думки з цього приводу і єдиним органом конституційного судочинства є Конституційний Суд, група народних депутатів прийняла рішення звернутися до Конституційного Суду по офіційне тлумачення статті 155 Конституції України, де було б визначено, який законопроект повинен остаточно схвалюватися: зі змінами, уточненнями чи той, який був попередньо схвалений і направлений до Конституційного Суду 25 грудня 2003 року. Таке Конституційне звернення підписане 56 народними депутатами і сьогодні направлене до Конституційного Суду. Якщо КС дасть тлумачення, що — без жодних змін і уточнень, то законопроект № 4105 має право на голосування як той, що був попередньо схвалений. Якщо Конституційний Суд визнає, що уточнення можливі, будемо голосувати законопроект № 4180 (розроблений Олександром Морозом. — Авт.), попередньо схвалювати, направляти до Конституційного Суду і остаточно схвалювати у вересні або жовтні, оскільки немає ніяких перепон у тому, щоб на цих питаннях поставити крапку».

      Задорожній відмовився уточнити на запитання «УМ», скільки депутатів із більшості підтримує продовження конституційної реформи. При цьому він наполягає, що під поданням поставили підписи представники «всіх політичних сил». «Погоджувальна рада прийняла рішення, перетягнувши на себе більше повноважень, ніж на те має право погоджувальна рада. Тому я не розглядаю 8 квітня як поразку і не розглядаю 8 квітня як крапку», — констатував президентський постпред.