«Дойче» рідний, квітуй і шануйся...

Рідну мову треба любити, плекати й популяризувати. Не лише в межах країни — це само собою зрозуміло — а й за кордоном. Німецький віце–канцлер і за сумісництвом міністр закордонних справ Гідо Вестервелле це добре усвідомлює. Тому, як повідомляє журнал «Штерн», днями заступник Ангели Меркель оголосив кампанію «Німецька — мова ідей». Вона має на меті популяризацію німецької мови за кордоном, у тому числі й як мови міжнаціонального спілкування.

Влада ФРН і Вестервелле зокрема стурбовані тим, що з 2005 року кількість іноземців, які вивчають німецьку мову (зрозуміло, йдеться про офіційне вивчення у навчальних закладах та на мовних курсах, а не домашнє самовдосконалення за власним бажанням), скоротилася з 17 до 14,5 мільйона. З них 2,3 мільйона припадає на Росію та Польщу. «Штерн» зазначає, що негативна тенденція «помітна навіть у країнах Східної Європи, де після об’єднання Німеччини німецьку мову вважали основною іноземною. У зовнішньополітичному відомстві Німеччини сподіваються, що нова програма зробить вивчення німецької привабливішим і залучить до нього значно більше охочих за кордоном.

Ображена Німеччина й на Євросоюз — попри задекларовану мовну рівність у владних структурах ЄС німецькою мовою послуговуються значно рідше, ніж англійською чи французькою. У Берліні навіть підрахували, що в Єврокомісії німецькою володіють менше 20 відсотків чиновників. Хоча в Європейському Союзі носії мови Гете й Шиллера становлять чи не найчисельнішу групу — близько 100 мільйонів із півмільярда населення ЄС.

Сам Гідо Вестервелле є одним із найпалкіших захисників рідної мови. Минулого року в Європі неабиякий резонанс викликала його відповідь журналісту Бі–Бі–Сі, який звернувся до тоді ще майбутнього глави МЗС англійською мовою і попросив як виняток так само й відповісти, оскільки він не володіє німецькою. Чемно усміхнувшись, Вестервелле зауважив: «Ми з вами в Німеччині, і прошу мене правильно зрозуміти. У Великій Британії є природним, коли людина говорить англійською. Те саме й у Німеччині: тут прийнято говорити німецькою. Якщо хочете, після прес–конференції ми в неофіційній обстановці зустрінемося за чашкою чаю й поговоримо англійською».

Дехто з журналістів після цього припустив, що лідер Партії вільних демократів просто соромився за свою погану анг­лійську, але згодом Вестервелле не раз доводив, що його «інгліш» дуже пристойний. Попри це, на нещодавній Мюнхенській міжнародній конференції з безпеки він принципово виступав німецькою. «Я не для того як міністр закордонних справ щороку виділяю 300 мільйонів євро на підтримання німецької мови за кордоном, щоб потім у себе вдома відмовлятися від рідного слова», — пояснює віце–канцлер.

Зрозуміло, що всередині держави німецькій мові нічого не загрожує — навіть у страшному сні громадянину ФРН не привидиться, що замість рідного «дойча» розважальні телешоу і новини на провідних державних телеканалах виходитимуть англійською чи французькою, а німецькомовні видання у кіосках преси становитимуть у кращому разі чверть асортименту. І все–таки в Німеччині дуже дбають про чистоту рідної мови. Нещодавно головна залізнична компанія країни «Дойче бан» оголосила про те, що замінить усі англомовні написи і позначення на німецькі. Наприклад, на касах продажу квитків замість Counter тепер буде написано Schalter.

Туристам, мабуть, тепер буде трохи складніше, але ж вони, зрештою, знають, у яку країну їдуть. До того ж, як і в більшості європейських держав, в усіх туристичних центрах Німеччини вам зможуть відповісти англійською. А там, де не зможуть, обов’язково спробують допомогти бодай на мигах.